Канадська авіакомпанія Canadian North відправила на пенсію спеціальний 43-річний літак Boeing 737-200C з ім’ям Spirit of Yellowknife. Він міг злітати з грунтових смуг, а тому виконував польоти у віддалені північні поселення, куди важко дістатися автотранспортом.
Назва авіалайнера перекладається як Дух Єллоунайфа на честь адміністративного центру Північно-Західних територій Канади. Yellowknife означає “жовтий ніж” – так називали місцеве плем’я за вміння виготовляти предмети з міді.
Хоча модель Boeing 737 є найпоширенішим американським літаком, авіалайнер з ім’ям Spirit of Yellowknife був її особливою версією та залишався у парку Canadian North в єдиному екземплярі.
Універсальний літак
У назві Boeing 737-200C літера C означає Combi, тобто що літак є вантажопасажирським. У носовій частині авіалайнера є повноцінні вантажні двері. Вони відкриваються і дозволяють розміщувати габаритні вантажі у пасажирському салоні, а не лише у багажному відсіку, як у звичайних Боїнгах.
Якщо авіакомпанії потрібно було доставити повний літак пасажирів, то вантажі летіли лише у багажному відсіку. Однак, якщо надходило замовлення на перевезення великої партії вантажу, його можна було розмістити в салоні. Тоді техніки прибирали частину крісел перед вильотом та пересували перегородку, яка розділяла пасажирів та палети з вантажем.
Boeing 737-200C міг перевозити 112 пасажирів коли кількість вантажу була мінімальною. Якщо ж вантаж був у пріоритеті, у салоні залишалося лише шість крісел. Така універсальність дозволяла авіакомпанії регулювати комерційне завантаження та отримувати максимальний дохід.
Польоти з грунту
Можливість возити вантажі у салоні була не єдиною особливістю Boeing 737-200C. Він також пристосований для посадки та зльоту з грунтових аеродромів.
Оскільки іншим реактивним літакам аналогічної розмірності потрібна повноцінна смуга з рівним твердим покриттям, Boeing 737-200C став справжнім порятунком для необлаштованих невеликих аеродромів на півночі Канади. Цей авіалайнер міг одразу доставити багато вантажів та пасажирів у віддалені поселення.
Щоб посадка Boeing 737-200C на грунт стала можливою, виробник літака Boeing розробив для авіалайнера спеціальне обладнання.
На носовому шасі з’явилася лижа – дефлектор. Під час зльоту та посадки з грунтової смуги він знижував ймовірність розкиду каменів, які могли б пошкодити фюзеляж чи двигуни.
Додатковий захист двигунів від сміття та камінів забезпечили розсіювачі вихорів – це невеликі трубки, які виступають уперед перед силовими установками.
Оскільки лижа на шасі та трубки перед двигунами не були стандартною комплектацією для Боїнгів, вони часто викликали питання у звичайних пілотів, коли канадський борт літав до Америки, згадує пілот Canadian North Річард де Агуайо.
— Якось під час очікування вильоту в Лас-Вегасі в довгій черзі з літаків пілот іншого авіалайнера з гарним південним акцентом вийшов у радіоефір і сказав: «Гей, канадець, а що це у тебе за предмет звисає з носового шасі?» Після короткого пояснення, щоб не засмічувати радіоефір, він сказав: «Клас!».
Поважний вік
Для авіакомпаній країн Заходу 40-річні літаки не є дуже поширеним явищем. Однак Boeing 737-200C Spirit of Yellowknife літав без перерви в Канаді з 1980 року.
Хоча літак відноситься до повітряних суден попереднього покоління, він шумний і неекономічний, його універсальність і готовність літати на смуги з грунту забезпечувала саме те, що потрібно північним поселенням Канади.
Тепер Canadian North літатиме на північні території на пропелерному літаку ATR-42-300. Він менший, повільніший, але економічніший. Однак пасажири більше не зможуть відчути тих незабутніх вражень, які були під час злету реактивного Boeing 737-200C із грунтової смуги.
