Аеропорт ім. Сікорського в Києві: новий пам’ятник, але все ще недокладений асфальт

Пару років тому аеропорту Київ-Жуляни присвоїли ім’я Ігоря Сікорського, і зараз аеропорт власним коштом зводить навпроти терміналу А пам’ятник авіаконструктору.

Минулого року на під’їзді до аеропорту міська влада спорудила велетенський жовтий знак «Київ» з Києм, Щеком, Хоривом і їхньою сестрою Либіддю. А ще раніше там встановили арт-літак. Утім, скільки б арт-об’єктів там не з’являлось, якщо ви дістаєтесь до «Жулян» громадським транспортом, в очі кидається, насамперед, смуга перешкод, якою є пішохідні підходи до аеропорту від зупинок.

До зупинки транспорту в бік центру нема зручного підходу. Навіть коли ви вже зовсім поруч, треба пройти праворуч, перейти дорогу (через високі бордюри), потім звернути ліворуч, а потім знов праворуч.
До зупинки транспорту в бік центру нема зручного підходу. Навіть коли ви вже зовсім поруч, треба пройти праворуч, перейти дорогу (через високі бордюри), потім звернути ліворуч, а потім знов праворуч. Фото: Олександр Клейменов
Місто встановило «в‘їзний знак «Київ»» і сходи до нього (з обох боків), але вже сім років не може покласти шар асфальту, щоб киянам і гостям міста було зручно ходити
Місто встановило «в‘їзний знак «Київ»» і сходи до нього (з обох боків), але вже сім років не може покласти шар асфальту, щоб киянам і гостям міста було зручно ходити. Фото: Олександр Клейменов

Ті, хто часто користується «Жулянами», вже, мабуть, звикли стрибати через бордюри з валізами, але це погана звичка. Чому в аеропорту один за одним з’являються масштабні арт-об’єкти, а нормальні тротуари ніяк не з’являться?

Високий бордюр у місці перетину тротуару та дороги
Високий бордюр у місці перетину тротуару та дороги. Фото: Олександр Клейменов

Я не можу пригадати пам’ятника Вацлаву Гавелу на постаменті перед аеропортом у Празі, я не бачив, щоб перед варшавським аеропортом ім. Шопена десь височів пам’ятник автору музики, що стала символом Польщі. Щоправда, минулого року в будапештському аеропорту ім. Ференца Ліста відкрили скульптуру автора «Угорських рапсодій»… заввишки 10 сантиметрів.

Але, що багато хто з нас дуже добре пам’ятає про ці і багато інших аеропортів —наскільки просто і зручно від’їжджати з них і діставатися назад звичайним міським транспортом: зупинки, як правило, розташовані неподалік дверей терміналу. Якщо зупинки не на першій лінії, а на другій чи третій — до них завжди зручно дійти навіть з багажем, бо там не більше пари десятків метрів пішки, а всі переходи на шляху завжди зроблено в рівень з тротуаром, бордюри понижені, а на зупинці розміщений зрозумілий і дійсний розклад. До речі, цими зручними пішохідними доріжками із задоволенням користуються й ті, кому треба дістатися з валізами паркінгів, щоб там сісти у власні машини.

Новий термінал А «Жулян» відкрили перед Євро-2012 — тоді ж на території перед ним в авральному режимі облаштували кругову транспортну розв’язку, яка спрощувала під’їзд до терміналу. Але, як стало в нас уже доброю традицією, зробили все настільки, наскільки було необхідно, щоб машини в принципі могли проїхати, а люди—пройти: асфальт на проїзній частині поклали, але без верхнього шару.

Через відсутній верхній шар асфальту на під‘їздах до аеропорту стирчать решітки дощових стоків
Через відсутній верхній шар асфальту на під‘їздах до аеропорту стирчать решітки дощових стоків. Фото: Олександр Клейменов

Минуло 7 років, а верхній шар асфальту так і не з’явився. Це означає, що всі понижені бордюри, які б мали виводити тротуар «в нуль» із проїзною частиною, вищі за неї сантиметрів на десять — як раз на висоту скульптури Ференца Ліста в будапештському аеропорту. Фактично, на шляху між межею території аеропорту (яку досить непогано облаштувала приватна компанія, що взяла аеропорт в оренду) і зупинками громадського транспорту — тобто на території, яку облаштовує місто — нема жодного доробленого до кінця пішохідного переходу.

Зупинка, на якій треба виходити, якщо ви приїжджаєте в аеропорт з центру міста, розташована на відстані кількасот метрів від терміналу.

Якщо ви приїхали в «Жуляни» громадським транспортом—від його зупинки до терміналу доведеться йти кількасот метрів. Перший непонижений бордюр—на переході через Повітрофлотський проспект
Якщо ви приїхали в «Жуляни» громадським транспортом—від його зупинки до терміналу доведеться йти кількасот метрів. Перший непонижений бордюр—на переході через Повітрофлотський проспект. Фото: Олександр Клейменов

На шляху від неї треба здолати дев’ять бордюрів, починаючи з переходу через Повітрофлотський проспект, де понижати бордюр ніхто й не думав. Так само, як ніхто не подумав прокласти пішохідний шлях так, щоб не треба було ходити зігзагами і разів з п’ять переходити проїзну частину.

Шляхом до терміналу вам доведеться 5 разів перейти через дорогу і здолати 9 високих бордюрів
Шляхом до терміналу вам доведеться 5 разів перейти через дорогу і здолати 9 високих бордюрів. Фото: Олександр Клейменов
Понижені бордюри з‘являються там, де закінчується зона відповідальності міста і починається зона, яку облаштовує приватна компанія-оператор аеропорту
Понижені бордюри з‘являються там, де закінчується зона відповідальності міста і починається зона, яку облаштовує приватна компанія-оператор аеропорту. Фото: Олександр Клейменов

В принципі, було б логічним облаштувати зупинку транспорту безпосередньо перед терміналом, а не за сотні метрів від нього. Але, як написав днями Департамент транспортної інфраструктури КМДА у коментарі під постом у Facebook, де обговорювали незручності доступу до терміналу «Жулян»: «Це було єдине можливе і затверджене місце, для іншого потрібно було б прокладати додатково тролейбусну лінію». Схоже, облаштувати дві зручні зупинки громадського транспорту — це в нас, як метро на Троєщину запустити.

Аристократ Ігор Сікорський, садиба родини якого вже багато років руйнується в центрі Києва попри волання небайдужих громадян про її порятунок, мабуть, вмер би з сорому, якби дізнався, що йому ставлять пам’ятник в аеропорту його імені, на під’їздах до якого влада його рідного міста 7 років не може покласти шар асфальту, щоб зробити людям елементарну зручність.

У тій же Варшаві про те, що Шопен — гордість поляків, гостям міста сповіщають чудовим музеєм, регулярними шопенівськими концертами в парку, ба навіть лавками в центрі міста, з яких лунає його музика, поки ви на них сидите. А в аеропортах, названих на честь хоч Шопена, хоч Ліста чи Гавела, пасажирів зустрічають і проводжають зручність і комфорт — на підходах до Жулян їм можна зіграти хіба що траурні марші, написані і Шопеном, і Лістом.

Пам‘ятник, літак, три хлопця і дівчина. Масивний постамент під майбутній пам‘ятник Сікорському дає можливість уявити весь набір арт-об‘єктів, що незабаром зустрічатиме пасажирів у «Жулянах»
Пам‘ятник, літак, три хлопця і дівчина. Масивний постамент під майбутній пам‘ятник Сікорському дає можливість уявити весь набір арт-об‘єктів, що незабаром зустрічатиме пасажирів у «Жулянах». Фото: Олександр Клейменов

Можна радіти, що аеропорт власним коштом бажає донести світу, що Сікорський — наш, та чи не час владі міста, яке воліє пишатися своїм колишнім містянином —винахідником гелікоптера, нарешті зробити під’їзди та підходи до аеропорту, а також зупинки громадського транспорту, зручними для киян і наших гостей? Кий, Щек, Хорив і Либідь, дивлячись на все це зі свого постаменту, почервоніли б, але не можуть —пофарбовані жовтим.

Александр Клейменов
Александр Клейменов
Журналист, переводчик, путешественник

По теме

Новое на avianews

Интересно!