Незвичний довгий гострий ніс став символом усіх нових літаків Антонова, які злітали в Києві останні три десятиліття.
Він був на Ан-124 Руслан, Ан-225 Мрія, Ан-140, Ан-148, Ан-158 та інших літаках. Але для чого Анам потрібен такий пристрій, і чому він зникав на серійних зразках?
Додатковий датчик
Довгий ніс — це додатковий датчик для перших польотів. Як розповіли avianews.com в «Антонові», його називають датчиком кутів атаки та ковзання (датчик углов атаки и скольжения, ДУАС). Завдання довгого носу — вказати екіпажу справжній напрямок руху літака без похибок: вверх, вниз, праворуч, ліворуч.
Але для чого він потрібен, якщо на літаку є стаціонарні датчики, які вимірюють всі необхідні показники?
Уся справа в тому, що стаціонарні датчики літака знаходяться на боку фюзеляжу. І коли до них надходить повітря, за допомогою якого роблять виміри, то воно має коливання від фюзеляжу літака. Через це прибори можуть показувати дані з похибкою.
Гострий ніс допомагає пілотам нових літаків Антонова на перших рейсах отримати чисті дані, оскільки датчик винесений на декілька метрів від літака, та на нього не впливає фюзеляж.
Уже після перших тестових польотів спеціалісти вивчають дані всіх датчиків, а потім тарують (калібрують) їх. Це дозволяє прибрати вплив коливання повітряного простору від фюзеляжу на коректність показників. Саме після тарування довгий ніс знімають з літака, оскільки екіпаж може бути впевнений в коректності показників стаціонарних датчиків.
