Квиток на маршрут Цюріх-Відень залишився ще з літа, тоді довелося викласти 750 USD за подорож в 2 сторони.Отож на с-бані я швиденько дістався аеропорту, поблудив, найшовши потрібну стійку реєстрації і виявив величезну чергу до всіх чотирьох, які в той час працювали, стояти в черзі я не хотів, тож попрямував до автоматів self-check-in, два з них чомусь вперто не хотіли працювати, то ж я вирішив домордувати третій, але він також вперто не хотів давати місце від Відня до Львова, то ж після 3-ї спроби я звернувся за допомогою до співробітниці аеропорту, яка тусувалася поряд, вона чемно пояснила мені, що на рейс після пересадки я не можу обирати місце, а мушу брати те, яке автомат дає, то ж я пройшов процедуру ще раз, дістав посадкові талони, здав свій багаж без усіляких черг і після пас. контролю попрямував в зал очікування, полазив трохи по дьютіфрі (які не здалися мені дуже «дешевими») я всівся споглядати літаки, що сідали-злітали за вікном. Трохи посидівши попрямував на секюріті-чек, і сидів вже біля вікна перед гейтом, вид там був ще кращий, в той час приземлився навіть такий антикваріат, як АН-24




Після зльоту стюардеси погнали роздавати ті ж самі паскудні сендвічі і напої, я їжу брати відмовився, очевидно за то симпатична стюардеса щедро окропила мої джинси кавою...

Давно налаштувавшись протестувати Wizz, я спланував диковинний маршрут назад через Дортмунд, квиток купив ще в жовтні до зміни розкладу і тоді ж купив акційний квиток Швайц-Спеціаль за 29 Є, який після зміни розкладу довелось здати, а купив вже новий на нічний маршрут Дортмунд-Цюріх в першому класі за 49 Є. У Львові в аеропорту я був за 1.5 год до відльоту, в головному залі штовхалися бажаючі вилетіти до Варшави, а по радіо було сказано, що реєстрація на Дортмунд проводиться в «4-ому проході», то я розпитавши, що то є «хлівчик» з лівого боку від головного будинку потупав туди, черги не було, мене кілька хвилин розпитували про то, чи можу я летіти через Німеччину, і трохи дістали, тоді я вже трохи жорсткіше пояснив які документи я маю і як вони діють... Мені дали посадковий без місця, просвітили сумку та рюкзак, вуйко в залі поставив сумку на візок, на пасс контролі мене ввічливо запитали де я їду і штампанули пас, і я опинився в залі для очікування з «офісними кріслами», трохи поговорив з парою приємних сусідів і ми зауважили, що десь хвилин на 20 раніше часу прилетів борт WUA з Києва, буквально через 20 хв підігнали автобуси і ми вирушили до літака, спочатку посадили тих, хто мав пре-боардинг, пассажирів з дітьми та пана з костилями, а потім вже пішли решта, на задніх дверях людей було менше і нам натякнули, що можна йти й туди. Ми чемно всілися, літак класний, крісла зручні, при рості 1.85 я не відчував незручності через «зменшені проміжки між рядами», заповненість десь 70 %, всі всілися і літак рушив, дівчата ледве стримуючись від сміху провели інструктаж, тричі перевірили ремені, вікна і телефони і ми пішли на зліт. Не дивлячись на славну якість львівської полоси зліт пройшов нормально і легко. Летіли ми десь з півтори години і прибули до Дортмунда хвилин на 15 раніше часу. Стюарди були дуже чемні, напої безплатно, кільком пассажирам вони таки продавали якусь їжу в алюмінієвих тарілочках, що – не зауважив. Посадку шеф здійснив вище всяких похвал, майже невідчутно, народ влаштував овацію. Після пасс контрою взяв свій багаж, попрощався з супутниками і потупав в кафе на 1 му поверсі, трохи перекусив, випив кави і користаючись спотом поліз в інтернет. Проте мені то швидко набридло і дурна звичка кругом полазити погнала мене до шаттла на вокзал, я пригадував що на багатьох вокзалах є так звана лаунж, куди з квитком першого класу пускають на халяву і можна в нормальний умовах посидіти і зачекати поїзда, проте вокзал Дортмунда – не той випадок. Висловлюючись україінськими термінами - це страшний бомжатник, де не те що сісти, а й стати ніде, я запхав сумку в сховок і поплівся гуляти в привокзальний район, який виявився темним, брудним і неприємним, в багатьох нім. містах до 22 життя ще б"є ключем, проте Дортмунд о 20 вже збирався до сну... Мені повезло, що на дворі було не так вже й зимно, то ж я поплівся назад і десь з годину на пероні разом з черговими зустрічав і проводжав потяги переважно в напрямку Кьольна. Ну і вже дочекався прибуття свого ІСЕ Кіль-Базель. То був ІСЕ 2, тобто старішої моделі, новіші ІСЕ 3 в даний чам масивно перевіряють з причини тріщин в осях, після двох випадків, які дивом не закінчились чимось дуже злим...
В салоні першого класу було ...4 пасажири зі мною включно. Салон просторий , крісла шкіряні з підголовниками, все чистенько, в ряд крісла за схемою 2+1, між кожними четвертими рядами розкладний столик, в кожному вагоні крім салонних місць є 3 купе по 6 місць з столиком, після Кьольна коли в салоні залишилось 2-є людей - я і старша пані, до нас підійшов провідник і любязно запропонував пересісти в вільні купе, розкласти ручки на кріслах і завалитись спати, то ми скористалися його пропозицією і до Базеля я їхав один в купе, доволі незле виспався і мене вже розбудив прибиральник, який сів на німецькому вокзалі Базеля і вовтузився в проході. До слова макс. швидкість яку я зауважив на табло було 255 км/год десь біля Майнца. В самому Базелі з поїзда вийшло порядку 40 людей і посунули по своїх пересадках. Мій ІСЕ Базель-Цюріх був зовсім не ІСЕ а звичайний потяг з сидячих вагонів, які багато бачили на своєму віку, але поїзд біг дуже жваво при зустрічному русі шиба з протилежного боку видавала звук, ніби збиралась вилетіти з рами, проте до Цюріха вона таки втрималась. Отож такий вийшов нарис, можливо трохи задовгий...
З того підсумок – раджу користуватися Віззом, комбінувати з залізницею чи іншими літаками в тому числі й з Дюссельдорфа (то десь година їзди від Holzwikede- найближчої до аеропорту Дортмунда залізничної станції).
Кілька хвилин роботи в інтернеті дозволяють підібрати маршрут , який економить близько 70% грошей порівняно з, для прикладу, AUA.
Віззу побажання тримати сервіс на такому ж рівні і не зазнаватися, ходять вперті чутки, що з літа на Україну рветься Germanцings, зокрема на лінію Берлін-Київ...