Цієї суботи вперше в житті їхав у високошвидкісному потязі, тому розповім трохи про THSR – тайванські високошвидкісні залізниці.
Розробка ідеї високошвидкісного руху на Тайвані з’явилася в 1990-х.Суперечок, в якому напрямку пускати лінію не було: специфіка Тайваню полягає в тому, що всі найрозвиненіші найбільші міста знаходяться на західному узбережжі острова, що й автоматично визначає приблизне трасування ліні. Втім, навіть така багата карїна як Тайвань, не змогла собі дозволити будівництво HSR, тому було прийняте рішення про залучення процедури під назвою BOT – Built-Operate-Transfer. В чому суть: держава робить попередні розрахунки та ініціює проект. Опісля проводиться тендер серед приватних компаній, хто буде здійснювати реалізацію проекту. Переможець тендеру будує, оперує системою певну кількість років та передає її потім державі.
Будівництво лінії HSR почалося в 2000 році, закінчилося в 2007. Період концесїї складає 35 років, але можливо буде подовжений. Сукупна вартість усього – 17 мільярдів доларів. Сама лінія має протяжність 350 км і станції в кожному з регіонів. Разом є 12 станцій (поки 8), але поїзди зупиняються/не зупиняються на різних.
Лінія більше ніж на три чверті проходить на естакадах, ще значну частину шляху – в тунелях – звідси й космічна вартість)))) Швидкість – до 300 км/год.
Я мешкаю в Сінчу, за 70 км від Тайпея, і сенсу мені багато у викорстанні HSR немає, але разок захотілося прокататися)))
Поїзд побудований по схемі з розподіленою тягою (електропоїзд), 12 вагонів. Вагони японського виробництва – Шинкансен 700Т. Не знаю, яка пропорція бізнес-класу та економу, не скажу. Ціни: від Тайпея до Сінчу 290 НТ – економ, 510 – бізнес. Для порівняння, автобус – 100НТ (по студаку). що мене здивувало – так це посадка зі стоячими: квитки у вагони 10-12 продаються без ревезвації місця (280 НТ), і це виручає деколи, бо хайспід досить популярний, і на найближчий рейс купити квитки з місцем виходить далеко не завжди.
Тоді як європейські хайспіди зазвичай використовують станційну та пристанційну інфраструктуру традиційної залізниці, місцевий HSR повністю живе своїм життям, маючи спільні із TRA (Taiwan Railway Administration, класична залізниця) тільки дві станції (Taipei та Banqiao, яка теж в межах Тайпея). При цьому термінал прибуття швидкісних потягів всеодно окремий. В решті ж випадків, станції HSR знаходяться на значній відстані від однойменних міст, що нівелює виграш від використання HSR для пересування на незначні відстані. Так, станція Hsinchu фізично розташована в містечку Zhubei, і туди треба ще пиляти 20-30 хвилин безкоштовним шатл-басом. Така відокремленість спричинена різними факторами – і юридичним відокремленням компаній-операторів (та різною формою власності), і габаритами: на традиційній залізниці використовується японська ширина колії – 1067 мм, і відповідні габарити рухомого складу.
Шатлбас
Станція ззовні
Шатлбаси на стоянці
Квиткові каси
Платформа, погляд в сторону Тайпея (на залізницях Тайваню, і на TRA, і на THSR лівосторонній рух)
Поїзд прибуває)
Салон нерезервованого в агона
Фігова фотка, але демонструє зазор між платформою та вагоном))
