У зв'язку з некиївським місцем проживання і перестраховкою, в Бориспіль прибув дуже заздалегідь до польоту - близько 10-ї вечора. Можна було брати квитки і на пізніший поїзд, але краще почекати, ніж спізнитися
По прибутті Польотом в Бориспіль, на практиці переконався, що ніякого Шаттл басу немає
. Почалапав пішки і добре, що напівдорозі знайшов покинутого возика, бо сумка виявилася дещо нефункціональною - колесика не давали змогу ї нормально волочити, а нести виявилося важкувато.Бориспіль. Термінал F.
Виглядає гарно, але в процесі з'явилося ряд зауважень.
Оскільки прибув я звечора, то зміг собі зручно вмоститися на кріслі і спокійно чекати свого рейсу. Люди, що прибували пізніше вже змушені були стояти і полювали за вільним місцем, як тільки хтось виходив в туалет. Висновок - сидячих місць явно замало.
Інтернет - просто супер! І швидкість і коннект. Але на весь термінал лише 3 розетки. Дуже корисна річ і, думаю, ніхто не збідніє, якщо збільшити їх кількість.
Сидіти стільки часу виявилося ненайприємнішим заняттям, але наявність інтернету і мобільного телефону дещо його покращувала. Ціни на їжу/напої нормальні хіба що для мешканців ЄС, і то ще не факт.
Близько 3-ї ночі почалися чек-іни на рейси в Анталію, яких того ранку було 5 протягом години. Люди гонили по терміналу як зварйовані, нагадало посадку в приміську електричку, а не в літак. Навіщо було так бігати - для мене загадка.
Незабаром розпочалася реєстрація і на мій рейс. У той час, коли для відлітаючих в Анталію висвітлювалися на екранах біля стійок напрям і номер рейсу, то для рейсу на Париж з'явилися лише написи МАУ. Про те, що це чек-ін на Париж можна лише було дізнатися з екрану біля входу.
Вага валізи склала ні вашим, ні нашим - 21,5 кг, домахуватися не стали, хоча мало бути 20кг. на першому перельоті. Окрім того, я, подивившись на більшість пасажирів, також запакував свою торбу в целофан і витягнути щось було б вже непросто. Посадкові талони видали лише до Парижу, "компетентна" працівниця МАУ поцікавилася, що це за авіакомпанія така "АА"
. Перевірка на безпеку зі сканером - вперше через нього проходив.
На паспортному контролі жахлива черга. Коли його пройшов, то до посадки залишалося вже досить мало часу. Частина пасажирів вже була в автобусі, який не закривали до тих пір, поки не втрамбували усіх. Нагадало переповнену маршрутку. Автобус провіз нас аж метрів на 50. Чому було не зробити 2 рейси - незрозуміло.
KBP-CDG
Завантажили усіх в Б737-400 і полетіли. Майже вчасно, з невеликим відставанням. Судячи по чорним хмарам в небі - дуже вчасно. Літак був заповнений майже повністю, декілька вільних місць в хвості літака.
Сервіс на борту - так собі. Три дуже симпатичні стюардеси і один стюард, які втім навіть не намагалися говорити українською.
Харчування - картопля і 2 міні-сосиски, булочка, шматок плавленого сиру і цукерка "бонжур". Стюард, що розносив каву/чай, навіть його не запропонував. В результаті я провтикав і на моє прохання подати чай, одна з курок сказала, що "ета будєт сложна". Чому складно - не пояснила, хоча б води натомість не запропонувала, до кінця польоту залишалося ще 2 години. Словом зіпсула мені сніданок і враження про МАУ загалом. В Парижі приземлилися вчасно.
Париж. Точініше аеропорт Шарля де Голя.
Навіть вежі не вдалося побачити.
Прибули ми в термінал 2В, а мені треба було в 2А, тож сів на шатл і поїхав. Їхали досить довго, хвилин 20, за той час розглядав усілякі літачки. Приїхавши в "приймальню" терміналу 2А зіткнувся з натовпом біженців, здається з Бутану. Їх відправляли по якійсь програмі еміграції в США. Перша партія летіла на Маямі, тож попросили почекати, поки відправлять їх, а потім вже займуться видачою посадкових талонів на інші рейси.
Почекав з півгодини, стійка врешті звільнилася і підійшов за талонами. Виявилося, що рейс відкладений на 1,5 години. Дали посадковий талон з місцем, яке собі обрав через сайт. Довелося також допомогти одній тітоньці з Молдови, яка ні слова не розуміла англійською, вона також летіла з Києва, і, здається, ми єдині хто летіли таким маршрутом (можливо, ще хтось з американців).
Дістали талони і пішли до свого гейта.
Біля гейтів дуже тісно! Понаставляли дюті-фрі, місця і крісел малувато... Ще один недолік - ніде нема поїлок, як в америкосівських портах. Хочеш пити - купуй воду, ціни - аеропортові. Розумію, коли заробляють на алкоголі, журналах, обідах. Коли на воді - ні.
Більше рейс не переносили і посадка пройшла нормально, вилетіли правда вже з трохи більшим запізненням, десь майже 2 год.
Літак Б 767-300ER, досить старенький, судячи з стану внутрішньої обшивки. Стюардеси, на відміну від київського рейсу, значно старші, але і значно привітніші.
Годували двічі. Перший раз - рис з воловиною, салат, булочка, плавлений сирок, крекери, масло, печенько з імбирем, соки/води, чай/кава
Посередині принесли ще маленьку пачку чіпсів з водою.
В кінці - піцца, трохи винограду і печенько + напої і чай/кава.
"Бєженцам" носили щось інше, спеціально замовлене. Можливо без свинини чи що...
З розваг - два фільми на телевізорах під стелею - Ранго і Уолл Стріт і ще якісь програми, навушники - китайське лайно
, інколи карта з місцем нашого знаходження.Приземлилися нормально, трохи з меншим запізненням ніж вилетіли.
ORD
Паспортний контроль - дуже велика черга. За той час вже наші сумки поскидали з каруселі.
Усьо.
Назагал - враження непогані. Приблизно те саме, що пропонує ЛОТ на таких перельотах. Єдиний мінус - очікування в Борисполі, через складність добирання на дуже ранній рейс, ну і трохи великий час очікування в CDG через затримку рейсу.
