Те ж саме можна було підібрати з Люфтганзою з меншими затратами часу але на 80-100 Є дорожче, дрібниця, але приємно і я не пожалкував, чому – далі…
Перший рейс на Дюссель з ZRH о 6.40 вилетів з запізненням на хвилин 20, бо «не було вікна в Дюсселі», літак - новенький А 319, заповненість - 70 %, проте всі чомусь сиділи ближче до переду, а моя тактика забити на онлайнчекі передостанній ряд біля вікна і сидіти самому залізно спрацювала. Здивувало, що kbc була жінка на імя Іоланта
– от вона гендерна нерівність, а 2 з трьох - стюарди – молоді хлопці, видно по замовленню жіночої частини паксів… Хавчик то й же, що й в темі про «їжу», все чемно проте ненав’язливо, в Дюссель прибули з запізнення на півгодини, з присоски нас випустили прямо в аркади дьютіків, і через них пробирався до видачі багажу, ніяких безчинств щодо догляду багажу як в Кьольні, чи Мюнхені не було, митників просто не було в залі як класу, по виході настраханий жадібністю київських вантажників пішов шукати стійку упаковки багажу, знайшов того чудіка в середині залу, запакував свою торбу за 5 Є, причому він то зробив доволі моцно, здав багаж на спецстійкі і пішов вивчати порт детальніше, відкрив собі терасу для відвідувачів – вхід 2.20 Є, вид – чудовий, активність вражаюча, було кілька спотерів – з одним (канадцем) я трохи поспілкувався… Час пройшов швидко і пора вже було сунути на секюріті, вона в Дюсселі доволі прискіплива, потім виникла проблема знайти термінал А78а, то просто жах – треба блудити в тепних підвалах, як по підземеллях хвилин 5, там правда стоять чуваки і можна спитати, і в кінці підвалу вихід в аналог львівського хлівчика з пекельним запахом каналізації – це місце звідки ведеться посадка на рейси в СНГ та Угорщину, чогось гіршого годі собі уявити. Наші брацья затримували рейс АФ на Москву, а після нього був Лєнінград і вся ця кампанія нагло спала на лавках, матюкалася і шипіла, реєтраторка навіть закликала поліцаїв, які вивели двох особливо нєдовольних, тут нас посадили в бус і повезли на стоянку мєлкоти до доволі поюзаного CRJ 7 (проте інтер’єр і стан салону кращий за австріяцькі), економ був заповнений на 70 %, я сидів знову сам, але навколо сиділи корейці, невідомо чого летіли в Кійов і не говорили жодною з інтернаціональних мов, не дивлячись на пристойний вигляд, поводили себе акі швайне…Вилетіли вчасно, все культурно, стюарди старші чоловік і жінка – працювали чемно аж навязливо, хавчик приблизно як на фотках, небагато але смачно і доречно, туди була відбивна і шпецлі з овочами, назад – гуляш з рисом і овочами, напої пропонували 3 рази – любой капріз… Прилетіли в Борік на 15 хв раніше, все було оперативно і без ексцесів, мій багаж пережив, а от двом чувакам перебили пляшки в чумайданах прямо при киданні на стрічку і по ній текли ріки текіли, бренді і вина…Борік здивував неможливістю пересуватися крізь толпи зустрічаючих і таксистів, повним пофігізмом митників і Ко, у Львові то було б неможливо, далі мене зустрів кум і ми швидко звідтам рванули. По дорозі «назад» їхав з вокзалу Польотом і то дійсно був «атасс» - побитий Богдан в жару, але помучились годину і хватить, в Боріку було спокійно, народу небагато, переважно іноземці, трафік вялий - за 4 години очікування злетіло не більше 8 літаків, такого числа пакувальників я й уявити не міг, проте загалом враження краще, ніж я очікував, для чого ті дєвочки, шо пропускають на реєстрацію, я не зрозумів – ну хіба щоб решта не лізли - і так нема місця, задрав секюріті чек, такого контролю можна чекати хіба десь в Нью-Арку, проте здивувало шо вони без проблем пускали народ з пивасиком і напоями, в транзиті катастрофічно не вистачає ресторанів і кафе, нижній зал був забитий китайцями, всі вони хотіли в Пекін на корові дніпросвіту, й не уявляв звідки вони взялися в нашій неньці, з сусіднього виходу мали ше пропускати паксів на Прагу і всі вони рванули на нашу стійку, причому майже ліктями, за що були послані дамою від люфтганзи в нечемній формі, бусік «доволі нормальний» привіз нас до літака, ми сіли (заповнення десь 50 %) і дізнася що полетим через 30 хвилин знов через незалежні від екіпажу причини. Запропонували напої і ми тупо сиділи 30 хв, потім почали злітати всі підряд, і корова дніпросвіту, і балтіки, і естонці, і чехи з австріяками і все один за одним. Сервіс той же, в Дюссель прилетіли з тим самим запізненням в салоні буди переважно іноземці і хтось запізнювався на пересадку в Канаду, його зразу схопили на виході і повезли машиною до літака… Я знов посунув на терасу – 3 години суцільного кайфу - посадка і зліт – кожні 2 хвилини, часом одночасно на паралельні доріжки, наробив трохи фоток, але моя майже мильниця – поганий засіб для цього. Крім того в порту ремонтують «рульожки» - прикольно спостерігати… Ну і після вражень трохи перекусив в ресторанчику біля тераси і посунув на секюріті. Літак на Цюріх знову був новий А319 від Belair, загалом все стандартно, заповнений на 50 %, перед посадкою нас сильно потрясло, погода була паскудна, крім того швейцарці виграли в Іспанії і, не дивлячись на дощ, біля півночі вулиці були заповнені п'яними уродами і поліцаями…
Ну і фацит – якщо порівнювати політ з з західної Німеччини в Київ я б зупинився на Люфтганзі перед всіма рештою, ціна практично та сама, але і хавчик є і загалом все ОК.
Також AirBerlin подобається мені все більше.
