Тока вы не подумаете - я не мажор... Просто так получилось, что летал не за свои "кровные"... Просто за те деньги сколько стоит перелёт Киев-Фракнфурт-Дрезден и обратно, я бы смог и съездить в Германию, и питаться, и развлечься
В общем, всё по-порядку. Т.е.
24 июля - Киев-Фракнфурт-Дрезден
26 июля - Дрезден-Франкфурт-Киев
В Киеве всё было на удивление ок - быстрое прохождение всего того что нужно пройти, и потом ожидание самолёта. Рейс был в субботу дневной, который в 14:05 из Киева.
Самолёт (к слову Airbus A321 на 190 человек где-то) немного задержался с Франкфурта. Хотя так всё было на уровне. Нормально уселись. Я, начитавшись бывалых, сел поближе к хвосту, что и обеспечило мне спокойное сидение одному
Так же и с рейсом в Дрезден. Там был уже А319...
При чём к моему удивлению бортпроводникам было лет этак за 55 наверное Но обслуживание и так ок
Касательно Франкфурта много сказать не могу - так как был транзит и всё что я успел посмотреть и стерильные зоны
Обратно было интересно в следующем: в обязательном порядке все должны региться через автоматы и только если у тебя багаж, но нужно подходить и сдавать его.
Отдельно хочу сказать про загрузку - не думал что будет такая хорошая загрузка.
Туда - на всех участках 70-75%.
Обратно - Дрезден-Франкфурт - 70-75%, а Франкфурт-Киев - 100%! Но явно было много трансферных...
Я чудом успел во время регистрации в Дрездене выцепить себе место возле окна, которое оставалось последнее...
Отдельно хотел сказал, что понравилось, что независимо от того на каком борту летишь (летел на на Airbus А321, Airbus А319, Boeing 737-500, Airbus A320) кресла и шаг между ними на 99% одинаковы. Всё на уровне! Правда и стоит не дешево
Вроде всё сказал... Если что вспомню - напишу
Будут вопросы - задавайте
Львів:
Реєстрація проводиться у будівлі, що по праву сторону, від головного вокзалу. Можливість зареєструватись online та роздрукувати посадкові талони дозволяє прибути до аеропорту за 30 хв до відправлення рейсу, здати багаж, пройти контроль на авіабезпеку і не витрачати дарма часу у маленькому приміщенні для очікування на посадку. Рейс виконується на літаках типу CRJ700 або CRJ900. В економ класі пропонують бутерброд з сиром або шинкою та широкий вибір алкогольних та безалкогольних напоїв.
Літав три тижні тому Лісабон - Мюнхен - Київ і повертався за тиждень Київ - Франкфурт - Лісабон
квиток туди-назад обійшовся приблизно у 170 євро. Португальска Люфтганза проводить начеб-то акцію "відкрий схід" з дешевими квитками до Києва, Відня і кудись-там ще (нажаль інфу про акцію вже прибрали з сайту). Ще пару днів тому квитки за такою ціною можна було придбати на кінець листопада, початок грудня (чим я і скористався аби полетітии ще раз за кілька тижнів ), зараз така ціна доступна лише починаючи від середини січня.
приїхав до аеропорту десь о 3й ночі, оскільки виліт до Мюнхена о 6:15 ранку. Поїхали останнім потягом метро (їздив до Києва з товаришем), вийшли на найближчий до аеропорту станції, і не поспішаючи почалапали 2км далі. Можна було б взяти й таксі (воно в Лісабоні зовсім не дороге), але хотілося просто прогулятися.
По прибутті в аеропорт до початку чекіна залишалась десь година, електронний чекін зробити не встиг ( хоча хотів, аби скористатись роздруківкою посадкового талону власноруч у терміналів люфтганзи ).
В черзі був майже на початку, зачекінив 1 сумку багажа, з собою в середину забрав 2 - одну величеньку, іншу з ноутбуком. Товариш також сдав 1 одиницю багажу, з собою взяв рюкзак та сумку з ноутбуком. Біля стійки реєстрації можна було брати пресу - USA Today, Financial Times, etc.
Boarding з Лісабона почався о 5:45. Зайшов до літака рівно о 6й (за розкладом - виліт о 6:15), злетіли о 6:30.
Час в очікуванні витратив на прогулювання галереєю до нової частини терміналу і фотографування непрацюючого вночі пункту перетину кордону
1/3 пасажирів рейсу - громадяни України, яких фактично всіх потім бачив на рейсі Мюнхен-Київ. Інші - португали-туристи, португали-німецьки емігранти, та німці.
На борту:
екіпаж привітний, вікова категорія - middle 30s, всі німці (деякі володіють португальскою), екіпаж ночує в Лісабоні )
про їжу детально написав у гілці про бортове харчування - на рейсі до Мюнхена був набір "зроби собі бутерброд"
сік та інші напої, як і на всіх 4х рейсах цієї подорожі можна було просити необмежено. Окремо запам*ятався трошки неприємний епізод про рейс Мюнхен - Київ, де наші пасажири виглушили всі запаси пива, і рефлекторно стюардеса мені відповіла "скінчилось", хоча я хотів попросити ще кави, оскільки вона думала що я, як і всі, вимагає ще пива.
летіти до Мюнхена - майже 3 години. після сніданку заснув, тому про ентертеймент нічого не розкажу) прокинувся вже при оголошенні посадки. Але наскільки я зрозумів з "розваг"- журнал Люфтганзи, та пропозиція від екіпажу придбати їх дюті-фрі на борту.
сіли в Мюнхені о 10:18, що всього 8 хвилин пізніше графіка.
з літака вихід був телетрапу одразу до терміналу 2, пройшовши крізь багажну залу, одразу виходиш до місця, де проходить увесь "гранд-шоппінг". Там же (перший поверх), гейти на відправку інших внутрішньо-шенгенських рейсів, кафе, та стенди люфтганзи з безкоштовною пресою, кавою та чаєм. І ніякої перевірки аеропортової безпеки для трансферників! Навіть не дивлячись на необхідність проходження кордону! У мене таке було вперше На другому поверсі все те саме що й на першому, але вже за проходженням прикордонного контролю. Отже піднявшись з першого поверха на другий, виходиш на балкон з кабінками прикордонників (з якого до речі видно зону аеропортового контролю і вхід до терміналу з вулиці). Ніяких питань в прикордонників не було, лише я попросив ставити штамп на "last stamped page" аби не псувати чисту сторінку - зробили як просив
На другому поверсі шопінг трохи бідніший за перший, немає безкоштовної лютфганза-кави, зате є "кабінки для сну", коштують десь 15 євро на годину. За очікуванням посадки просто прогулювався галереєю, та продивлявся крамничку з пресою.
Зліт запізнився всього трошки - на 9 хвилин, отже ми злетіли о 13:09.
Знову ж таки - про харчування в окремій гілці, епізод про пиво вже розповів, екіпаж був не менш привітний, я знову заснув
Посадка в Києві о 15:54, за графіком - 16:15, отже на 19 хвилин раніше (це вони що, бонусний час накидують через наші прикордонні черги? )
Забув додати - наповненість обох рейсів - приблизно 85 відсотків.
Оскільки в Борисполі востаннє був у лютому - здивував редизайн стіни з кафе ліворуч від виходу з arrivals - те що кафе зникло, стіна зникла, і там тепер реєстрація (з дядею "багажним конвеєром" ))
Вирішив написати кілька слів про останню подорож на Різдво з Люфтганзою Мюнхен-Львів-Мюнхен. Пам’ятаючи про стрес передсвяткових польотів передостанніх років зупинився власне на тому, мотивуючи ніби «стабільністю» Люфтганзи, проте про все по порядку. Квиток купувався на сайті власне компанії і обійшовся в 206 Є RT.
До Мюнхена добирався ввечері залізницею, на якій 20.12 панував не просто хаос, а повний розвал без причини, хоча запізнився я лише на годину, проте втратив трохи нервів. Заночував в готелі Winters через дорогу від головного вокзалу, всього 33 Є за ніч, проте кімната хоча була доволі чистою, більш нагадувала гроб, її розміри були явно десь не більше 3х2 м включно з вигодами.
Відліт рейсу був о 9.25, проте аеропорт знаходиться в 45 хв і 10 Є їзди від головного вокзалу і не дивлячись на онлайн чекін я вирішив добратися туди раніше і не прогадав, я виїхав десь о 6.20, прибув на місце по розкладу, електричка прибуває на проміжок між терміналами 1 (для всіх нерідних компаній) і 2 (Люфтганза і Ко), роздивившись навколо посунув у свій 2й, народу там було ніби й не дуже багато, проте з 17 стійок прийому багажу працювало десь 12, крім того вага перед чергою вперто показувала мені 24 кг чумайдана, хоча дома я переважив раз 10 і там було 19.2, я забрав дещо в кладь і пішов здавати, черга тільки щоб здати багаж розтяглася на 50 хвилин, мені всерівно видрукували новий посадковий взамін роздрукованого, вага чумайдана була вже 17 кг, що було більш близьким до реалій.
Оскільки часу було не так і багато, я пройшов доволі доброзичливий контроль безпеки і поблудив ближче до виходу Н32 вже на 3му рівні, по дорозі був пассконтроль, з усіх кабінок працювала одна, знов черга, правда якщо рейс вже на посадці то пускають без черги. Подивися види з порту – так як в той день Мюнхен приймав всі дальні рейси за Франкфурт і решту, то в повітрі було одразу видно чергу на посадку з 8 літаків в 2 ряди, мабуть теж було і на зліт, доволі живописно.
В «чистому» залі народу було небагато, трохи погуляв по прилеглій території і коли вчасно оголосили вихід на посадку – посунув туди. Всіх завантажили в старезний і страшного вигляду бус, повезли до літака, ним був сильно поюзаний CRJ700 D-ACPT, сіли і з запізненням хвилин 20 порулили на зліт, злетіли і вперед до Львова. Заповнення 60%, я сидів один на 2х кріслах в передостанньому ряду. В бізнесі летів взагалі один чувак.
Стюри – 2 дами, одна молодша, років 25, друга під 50, доволі чемні, розносили «хавчик» - фруктовий салат – два шматочки яблука, 2 – кокосу, 2- дині, 2-ківі й 4 виноградинки, до всього пропонувалися напої, пива не було, вино тільки біле, соки, вода та чай-кава. Я взяв тільки каву, не дивлячись на настійливі рекомендації молодої стюри, що це ж смачні фрукти…
По часу все було чудово, через годину польоту ми б мали почати зниження, проте літак зробив два різких повороти, включився капітан і радісним голосом повідомив що літак має технічну проблему, ми повертаємося в Мюнхен, сідаємо через 40 хвилин, а далі буде видно. Більшість паксів були наші рідні «заробітчани» і «жони та діти» з Італії, Іспанії, Греції тощо, вони й не зрозуміли про що мова, проте ті що зрозуміли – почали ганяти по салону і допитувати стюр, ті поводилися доволі спокійно, лише одну даму років 50ти мені особисто довелося трохи «заспокоїти», гиркнувши щоб сіла на місце і не робила паніки, відчуття були й так неприємні, проте вплинути на ситуацію можливості ж не було.
Над Мюнхеном ми покрутили кругів з 3 і потім доволі різко таки гепнули на посадкову, всі трохи розслабилися, стюра сказала що зараз прибудуть техніки і оглянуть літак, можливо полетимо на тому самому, проте капітан сказав виходити, просиділи ми в автобусі хвилин 40, потім нас підвезли 10 м до літака AVRO RJ85, який стояв поруч, ще хвилин 20 потримали перед ним і запустили.
Нова стюра сказала, що нам дуже повезло, бо ж літак мав летіти до Загреба. Зачекали ще перевантаження багажу і посунули на зліт. В середині цей незграбний зовні літак є таки містким і симпатичним, правда на зльоті його трохи поковбасило, нас знов годували – розморожений бутерброд – маленька «плетенка» з якимось соєвим паштетом була розморожена, і якщо вірити надписам могла зберігатися в мороженому стані до середини березня, що тут скажеш – симбіоз смакоти і наукового прогресу. Їсти мені її не хотілось, тут вже були всі напої, проте хотілося якнайскорше додому, у Львів летіли 1 год 10 хв, трохи гепнулись на посадці, запізнення склало 4 години.
У Львові нас зустрів швидкий пассконтроль і ... старі митники, яких я доволі давно не бачив, «пропиті синяки», хами і нахаби, одразу ж почали пресувати потенційних жертв тощо. Я то все швидко проскочив, а там мене підібрали друзі і ми помчали в місто.
Дорога назад 11.01 попри погодні прогнози теж відбулася, в хлівчику за 2 год до посадки не було де стати, народу було як на А330, на 2х стійках працювали дєвочки від «сервісу» австріяків, народ нервувався, дєвочкі також відверто хамили, питання-нафіг їх туди поставили, ящо вони не можуть толком друкувати посадкові на рейси з пересадками в США і Канаду. Я був не останній в черзі, очікування зайняло ... 1 год 20 хв.
За нами прилетів ще не заюзаний CRJ900 D-ACKС, я не знаю коли вони встигли всіх зареєструвати, проте бус підкотив вчасно, я сів в перший і народ доволі живо завалив літак, з 96 місць в літаку було зайнято 94, вільних було лише 2 бізнеси. В літаку «вуйки» повідомили що 2 дні транзитників в Італію не саджали, бо сегмент від Мюнхена не виконувався, полоса у Львові вже просто розсипається, вона вже не асфальтова, а якась щебенево-грунтова з болотом.
Перед відривом щось так шарахнуло, що я подумав про відбите шассі. Швидко пролізли крізь низьку хмарність і туман і завернули на Мюнхен, політ того разу тривав 1 год 25 хв, стюри обидві під 40, в хвостовій частині працювала фрау Опель, тобто це її справжнє прізвище, хавчик – легендарна канапка підвищеної придатності і напої, дітям давали якусь забавку і цукерки, в Мюнхені біля літака чекали 3 буси, нас всіх, як шпротів запхали в один, водій віз до терміналу гірше як дрова, пасконтроль пройшов швидко, більшість же паксів, до 80% були транзитники - почали штовхатися на секюріті чекі. Багаж чекали ми аж 25 хв в сумі. Взявши чумайдан я посунув в ресторанчик коротати час до поїзда, квиток був з 3 год запасом.
Ну і мій підсумок. Люфтганза Регіонал сильно відрізняється від власне Люфтганзи і за сервісом, і за станом бортів, загалом компанія взяла не той напрям розвитку, що не раз то гірше й гірше. Аеропорт Мюнхена в плані сервісу і зручності теж не клондайк, один доїзд 45-50 хв за 10 Є чого вартує, припускаю, що до Меммінгена шаттлом не набагато довше. Загалом все якось запутано і накручено, тут я фан портів типу Дюсселя, то «небо і земля». Львів же впевнено перетворюється на ту саму клоаку, якою він був років 3 тому. Хамство, бруд, свинство без надії на покращення, яка остаточно вмерла.
gast, дякую, як завжди цікаво, але прохання не писати суцільним текстом, а натискати частіше ентери.
Дуже важко на великих моніторах читати(( постіно губишся, коли переходиш на нову строку. (я вже виправив)
Добре, учту наступного разу, я відсилав з нетбука, де компактність - золото.
Фоток власне стосовно літаків не робив - в Мюнхені в терміналах практично не фотографував, там практично немає місць з гарними видами на полосу тощо, то що є викладу на вихідних. Для відвідувачів є спеціальний "парк" - від зупинки між терміналами 1 зупинка електрички. Що там є цікавого наразі не знаю.
Летел 1 января два сегмента, Киев-Дюссельдорф и Дюссельдорф-Мюнхен.
Киев-Дюссельдорф. Вылет по расписанию. Грузили автобусом. Самолет Б737-500, из минусов небольшой размер полок для ручной клади (как и на большинстве Б737 классик). Расстояние между креслами приемлемое. Приятный, улыбающийся персонал. Кормили вермишелью с грибами, булочка, еще по мелочевке, уже точно не помню. Соки, вода, вино, один раз предлагали шампанское, по-видимому, остатки из бизнес класса.
Дюссельдорф-Мюнхен. Вылет по расписанию. Самолет А319. Такой же приятный и вежливый персонал. Поскольку лететь всего около 50 минут, предлагали только напитки (соки, вода, вино и т.д.), причем развозили сразу тремя тележками, что бы успеть.
На сайте несколько мутная регистрация онлайн. Почему то, не смотря на то, что у меня перелет состоял из двух сегментов, галочку можно было поставить только напротив первого рейса Киев-Дюссельдорф. Не знаю, может она подразумевала регистрацию на оба сегмента, но я не рискнул регистрироваться и зарегистрировался на стойке в Борисполе.
Багаж, включая лыжи, доехал без приключений.
Обоими перелетами остался доволен, впечатление от компании положительное. Перелет Киев-Дюссельдоф-Мюнхен-Дюссельдорф-Киев обошелся в 270 долларов. Обратным перелетом не воспользовался, т.к. изменились планы.
17 апреля, рейс Дюссель-Киев. Заполняемость 99%. Мне, как владельцу серебряной карты, дали апгрэд и пересадили в бизнес-класс, потому что на рейс был овербукинг. Так что инфомацию мэйд ин юкрэйн о коэффициенте занятости мест подтверждаю.
Кстати, возвращался вчера в Дюссель, картина аналогичная. Бизнес-класс, правда, был почти пустой, в экономе 5 свободных мест.
Первый раз и пока единственный раз летала LH в августе этого года. Летели с 2 пересадками: туда- через Франкфурт, обратно - через Мюнхен. Заплатили около 450 евро,билеты покупались за 2 недели,выбора не было.
Первый рейс Киев -Франкфурт- Неаполь. Жаловаться не на что. Может быть,нашим людям трудновато общаться со стюадессами на англ. или немецк.,но язык жестов всегда придёт на помощь)) Обслуживание на борту хорошее, выбор напитков и еды также. Кормили 2 раза.Сначала был горячий завтрак,что-то вроде блинчиков. Потом после пересадки - фруктовый салат с йогуртом. Салон был полупустой. Когда летели во Франкфурт, у каждого в эконом-классе были подушки под голову и что-то вроде небольших одеял. Времени для пересадки во Франкфурте было достаточно,чтобы успеть на рейс до Неаполя - 1 час.
Чудеса начались,когда летели обратно домой. Рейс Неаполь- Мюнхен - Киев. Во-первых, обязательно check-in с помощью автомата в аэропорту,с которым оч сложно найти общий язык,особенного с первого раза. Так что сотрудник аэропорта помогал каждому пассажиру. Также в Мюнхене у нас было всего 30 мин между прилётом из Неаполя и вылетом в Киев, так что мы неслись по аэропорту с выпученными глазами. Ну и самое "приятное" - еда. На этом направлении нас кормили маленькими багетами с маслом (!!!!) ТАКОГО я никак не ожидала: Неаполь-Мюнхен - булочка с маслом, Мюнхен-Киев - булочка с маслом. Притом,что рейс был вечерний, прилет был около 23.00 ночи,но о нормальном ужине никто не побеспокоился. И при всём этом - заполненность салона на Киев 100%.
Итог: я считаю,что за такие деньги питание не может ограничиваться хлебом. Склоняюсь к выбору лоукост для следующего полёта.
Это совершенно нормально для европейских АК практически не кормить. САС вообще бесплатно не комит. Вена мини-бутеры дает. И вообще, вы че туда есть пришли?
Кстати да, представить себе такое трудно. Выгрузить багаж. Весь багаж. Привести в сортировочную. Оттудаво сканер перенаправляет его обратно на рейс уже другой. И снова погрузить. Пол часа физически не много для этого. Даже если учесть, что самоли стоят у самого терминала
И вообще,есть в том числе! Учитывая,что время в пути с 17(Неаполь) до 23(Киев). А нам еще и от Киева домой 6 часов. Можно сказать,типа наши проблемы. А всё равно непонятно,откуда такая разница в обслуживании между направлениями туда - обратно.
Кто планировал и составлял такой график рейсов пусть и говорит "спасибо" его исполнителям. Кто ж им доктор,что впряглись в такую беготню с багажом?!
viro писал(а):Кстати да, представить себе такое трудно. Выгрузить багаж. Весь багаж. Привести в сортировочную. Оттудаво сканер перенаправляет его обратно на рейс уже другой. И снова погрузить. Пол часа физически не много для этого. Даже если учесть, что самоли стоят у самого терминала
срочный багаж помечается отдельно и перегружается очень часто из самолета в самолет минуя сортировку в терминале. иногда и срочных паксов так же "сортируют" - отлавливают на выходе из первого самолета и везут ко второму. так что все реально.
Летел 30.12.11 из Борисполя в Тель-Авив со стыковкой во Франкфурте рейсами LH1491 и LH690. Регистрация началась как и положено в Борисполе и даже чуть раньше. Посадочные с местами у окна на оба самолёта (место 36К на 690 было забронировано при покупке билета). Первый самолет был A321-231 D-AISK. Своевременная посадка и с опозданием минут на 15-20 вылет. Объявления производились на немецком, английском пилотом, а на украинском - запись. Самолёт был загружен на полную. Во время полёта было предоставлено питание и питьё. Плохого ничего не скажу о полёте. Вторым самолётом был A340-311 D-AIGC. Перед заходом в сектор посадки С13 был ещё проведен дополнительный контроль на безопасность с "облапыванием" каждого пассажира (по-моему израильскими службами). Посадка и взлёт вовремя. На борту предоставлялось питание, которое после более 6 часов ожидания было очень даже кстати. Данный самолёт оборудован встроенными в кресла экранами. Обратно возвращался таким же методом. Рейсы LH687 и LH1492. Первым самолётом был Boeing 747-430 D-ABVE, который опоздал из Франкфурта и должен был прибыть позже, что повлияло на более поздний вылет, хотя посадка прошла довольно быстро. Опять места у меня были у окна (первое я выбрал на их сайте заранее, а второе мне дали по умолчанию). Во время полёта разносили неплохое питание, а также спокойно можно было попросить ещё напитки вдобавок к разносимым. Приземлились во Франкфурте, с опозданием 10 минут и ещё ехали минут 10 к выходу (я немножко переживал успеют ли перегрузить багаж, я то успею). На первом же табло нашёл свой рейс, который опаздывал на 45 минут и был изменён выход для посадки (вместо В47 В28). В итоге оказался A321-231 D-AIDJ, который опоздал по прибытию из Стамбула. Посадка была окончена примерно в 22.09 (по немецкому времени при вылете в 21.05), однако взлетели в 22.29 (на взлёт была толпа самолётов). Во время полёта производилось питание, а также разносили напитки, при чём чаще, чем на рейсе из Киева. Благополучно приземлились в Киеве. Я был рад, когда увидел свой багаж с пометками "НОТ" (я не просил на регистрации ставить отметки, только уточнил, что заберу его в Киеве). Вобщем мне понравился полёт авиакомпанией Lufthansa.
Маршрут: Кельн - Мюнхен - Львів (CGN-MUC-LWO)
Клас обслуговування: економ
Сегмент "Кельн - Мюнхен" - стандартний німецький внутрішній переліт: все швидко, професійно, пунктуально та з посмішкою (незважаючи на виліт о 07 ранку у Rosenmontag). Пропонували лише напої. Трансфер у Мюнхені теж швидко. Lounge - nothing to write home about: досить заповнений, але все рівно були вільні місця. Вибір їжі - мінімальний, однак напої були різноманітні.
Сегмент "Мюнхен - Львів" - майже повний рейс. Летіла юніорська спортивна команда, і вели себе дуже чемно та тихо (чесно кажучи, очікував шум-гам і все те, що буває, коли 15-літні подорожують без батьків). Харчування - набір мюслі (сухі мюслі та молочний напій) та напої. Як на мене - досить поживно для відносно короткого перельоту (1 год. 25 хв).
Львівський аеропорт знову неприємно здивував. Сніг уздовж дороги, якою їхав автобус з місця паркування літака до терміналу, був не розчищений, а це означало, що оця подорож тривала 8-10 хвилин. Місця для всіх всередині терміналу не було, деякі пасажири чекали назовні, поки черга дещо зменшиться. Паспортний контроль - дуже привітний. А от митний контроль - зовсім інша історія. Нижче навожу уривок листа, котрий я вчора написав своєму знайомому про власний досвід спілкування з митною службою аеропорту:
"...The passport control was very pleasant and friendly, unlike the customs where the usual thing began. There was an extremely bitchy lady there and from the look you could tell that she wanted something. But well, не на того напали! First she pointed to a blur point on her X-ray machine screen and asked me that was. How the heck was I supposed to know? So, I said that I did not really know what she was pointing at or referring to. And there it began: did YOU pack your luggage? Itemize what things you have there, Do you have any piece of art? and so so, and every time when I said No, she would pause and then ask "Really? Because if I find..." and then she would not even finish the sentence. Seeing that I don't fall for her bullshit, she tells me "А тепер давайте відкривайту ваші сумки." This very "тепер" was the last drop for me. I thought "Oh, you want to play games - fine {anyways, my taxi was running late}" You should have seen her face when I put my luggage from the belt onto the table, searched for the key to open the lock. Everything done verrrrrrrrrrrrrryyyyyyyyyy sluggish, taking a lot of time to perform every move. And permanently smiling...You could see that she was annoyed. Not having found anything interesting in my first luggage, she was hoping (I assume) that my second piece would be more lucrative. In it, I had two pairs of Hugo jeans I had bought on sale for 39 EUR each. She saw the price tag (original 119 EUR) and started to finally beam with satisfaction - as a national, we can bring goods worth of max 200 EUR without paying duties. And then she says "Ну-ну, а чому ми не декларуємо покупки більше 200 євро?" To which I said "Тому що по-перше, "ми" до мого випадку не стосується, оскільки я себе у першій особі множини не асоціюю, а по-друге - ці джинси коштують 79 євро за дві пари". And then it went again: where does it say? Do you have the receipt? What about other clothes? And this sweater? Is it really not new? And all the bullshit. When I showed her the reduce price tag, she was trying to pull it off to make sure that it indeed belonged to original clothing. I also had a bottle of Baileys and she was taking it off from the luggage and examining it very closely. I said "You know, this one bottle costs quite a lot of money (well, not really, just 10 EUR, but here I saw it going for as much as 200 UAH). I would appreciate if you took some care with it." And then she said "Is it a present?", to which I said: "No, I don't give presents to people I do not know or do not like!" I guess she finally understood that I was a hopeless case for her. After this ordeal I was let to go through... She did not even say that I was free to go, just gestured with her hand, rolling eyes and turning away from me without a single word. A real c**t! Well, there were a lot of Ukrainians from Italy, so I guess she did have her share of ad hoc money!!! Also check this out: a friend of my mom (lady of ca. 70 y/o) was flying on the same day from LWO to EWR via WAW. She was going to stay in the US for about 2 months and took along her hair dying stuff (I think 2 packs). Anyways, the custom official, seeing that the lady was rather inexperienced in traveling, told her that because of the composition of the hair-dying thing, it could not be brought outside of Ukraine since the thing itself contains items that are banned for export. When she said that she did not know this but would gladly just throw the package away, the custom's guy sais "Na, for a bottle of champagne we can call it a day." She gave him 50 UAH in one note and off she went, with this "illegal" chemicals in her luggage... I am going to have a very serious chat with her - you just don't do such things!!!!
Вийшовши з терміналу, та сама ситуація, як і завжди - таксисти, що пропонують доїхати до центру за дуже дешево - "всого-на-всього 100 грн" ("а що для вас 10 євро" - ось що я почув, коли сказав, що вже викликав таксі і воно буде коштувати третину від запропонованої ціни). Самому таксі не було як під'їхати: усі місця були забиті приватними таксі. Снігу теж повно, ніхто нічого робити не бажає.
Висновок: переліт заслуговує на 10/10. А от аеропорт....
Люфтів загалом люблю - летів вп"яте, здається, цим маршрутом їми між MUC-PRG чи в зворотню сторону - і вчасно, і аеропорт один імхо з найкращих, але іноді не вистачає їм якогось лоску чи вишуканості, якщо хочете, - на вході сухарики роздати, потім вибачитися, що очікується турбулентність (which never happend) і налити тік воду. какта так.
ну і загалом -це біда багатьох а/k і їх оголошень в польоті - впродовж ледь не кількох хвилин кажуть про то шо НЕ МОЖНА робити, що заборонено і тд. Аерофлот, пам"ятаю, наголошував не тільки що не можна робити пасажирові, але й про те, що сама, власне, авіакомпанія зробить на додачу до "з пункта А в пункт Б". на кінець, коли якийсь козел ще при рульожці уже почав вставати речі діставати, бортпровідниця - традиційно-люфтівська кобиляка здорова - так крикнула "SIT DOWN!" в мікрофон, що я ледь не підскочив.
радували пілоти - розповідали і як на посадку заходити будуть, і інші деталі короткого польоту.
мож то я занадто чутливий ггг, але є куди покращуватися люфтам на регіональних рейсах. Swiss'івська шоколадка в кінці так само короткого рейсу "Thanks for flying with us" - ім в приклад.
Был перелёт Киев - Мюнхен - Сан Франциско несколько лет назад. До Мюнхена вёз Аэросвит с немецким экипажем. Уснул ещё при взлёте, т.к. были 2 бессонные ночи перед самолётом. Разбудили пассажиры уже в аэропорту Мюнхена при рулёжке к терминалу. В итоге я остался без еды.
Ладно, думаю, ещё четыре часа и вылет в Сан Франциско. Через 4 часа скитания по терминалу пришёл на посадку и тут на тебе, объявили, что рейс на 4 часа задержвается из-за проблем с двигателем. Всем раздали талоны номиналом 10 евро, чтобы покушать в кафе. Спустя 5 часов вылет. Я заснул и проснулся, когда уже один раз всех покормили... Дежавю..... Послушал радио, посмотрел телек и уснул. Второе кормление тоже пропустил. Посадка. Таможня. Меня просят предоставить заполненную I-94 форму, которую выдавали на борту самолёта всем, но не тем кто в этот момент спал. Таможенник выдал мне бланк и отправил в конец очереди. В общем я пропустил 3 кормления и заполнение формы. Скажите это такое правило не будить пассажира? В любом случае, я остался недовольным и мои друзья, которые встречали меня в аэропорту Сан Франциско, прождавшие меня много часов. Вот
мені здається чи то тік в бізнесі є можливість "повісити табличку" не будити/будити на поїсти. в економі якщо проспав то всьоу. прост деяким людям важливіше виспатися, тому тут нема однозначного правила як краще
Bombardier CRJ900 - чи не найкращий регіональний літак, на котрих я літав.
По-перше, це, мабуть, заслуга Люфтганзи, але нарешті крісла стоять з врахуванням розташування ілюмінаторів - на кожному ряді зручно.
По-друге, щоб подивитися в ілюмінатор вгору не треба нагинатися й скрючуватися - хочеться це вікном назвати, а не ілюмінатором.
По-третє, через розташування двинунів сзаду, у першій половині літака дуже тихо, й взліт звучить як розгін електрокару або електрички, аніж звичним гулом потужних двигунів (для різноманіття ок і в польоті тишу ціниш).
Но обслуживание и так ок 
Но явно было много трансферных...
