Сообщение
gast » 12 янв 2011, 23:44
Вирішив написати кілька слів про останню подорож на Різдво з Люфтганзою Мюнхен-Львів-Мюнхен. Пам’ятаючи про стрес передсвяткових польотів передостанніх років зупинився власне на тому, мотивуючи ніби «стабільністю» Люфтганзи, проте про все по порядку. Квиток купувався на сайті власне компанії і обійшовся в 206 Є RT.
До Мюнхена добирався ввечері залізницею, на якій 20.12 панував не просто хаос, а повний розвал без причини, хоча запізнився я лише на годину, проте втратив трохи нервів. Заночував в готелі Winters через дорогу від головного вокзалу, всього 33 Є за ніч, проте кімната хоча була доволі чистою, більш нагадувала гроб, її розміри були явно десь не більше 3х2 м включно з вигодами.
Відліт рейсу був о 9.25, проте аеропорт знаходиться в 45 хв і 10 Є їзди від головного вокзалу і не дивлячись на онлайн чекін я вирішив добратися туди раніше і не прогадав, я виїхав десь о 6.20, прибув на місце по розкладу, електричка прибуває на проміжок між терміналами 1 (для всіх нерідних компаній) і 2 (Люфтганза і Ко), роздивившись навколо посунув у свій 2й, народу там було ніби й не дуже багато, проте з 17 стійок прийому багажу працювало десь 12, крім того вага перед чергою вперто показувала мені 24 кг чумайдана, хоча дома я переважив раз 10 і там було 19.2, я забрав дещо в кладь і пішов здавати, черга тільки щоб здати багаж розтяглася на 50 хвилин, мені всерівно видрукували новий посадковий взамін роздрукованого, вага чумайдана була вже 17 кг, що було більш близьким до реалій.
Оскільки часу було не так і багато, я пройшов доволі доброзичливий контроль безпеки і поблудив ближче до виходу Н32 вже на 3му рівні, по дорозі був пассконтроль, з усіх кабінок працювала одна, знов черга, правда якщо рейс вже на посадці то пускають без черги. Подивися види з порту – так як в той день Мюнхен приймав всі дальні рейси за Франкфурт і решту, то в повітрі було одразу видно чергу на посадку з 8 літаків в 2 ряди, мабуть теж було і на зліт, доволі живописно.
В «чистому» залі народу було небагато, трохи погуляв по прилеглій території і коли вчасно оголосили вихід на посадку – посунув туди. Всіх завантажили в старезний і страшного вигляду бус, повезли до літака, ним був сильно поюзаний CRJ700 D-ACPT, сіли і з запізненням хвилин 20 порулили на зліт, злетіли і вперед до Львова. Заповнення 60%, я сидів один на 2х кріслах в передостанньому ряду. В бізнесі летів взагалі один чувак.
Стюри – 2 дами, одна молодша, років 25, друга під 50, доволі чемні, розносили «хавчик» - фруктовий салат – два шматочки яблука, 2 – кокосу, 2- дині, 2-ківі й 4 виноградинки, до всього пропонувалися напої, пива не було, вино тільки біле, соки, вода та чай-кава. Я взяв тільки каву, не дивлячись на настійливі рекомендації молодої стюри, що це ж смачні фрукти…
По часу все було чудово, через годину польоту ми б мали почати зниження, проте літак зробив два різких повороти, включився капітан і радісним голосом повідомив що літак має технічну проблему, ми повертаємося в Мюнхен, сідаємо через 40 хвилин, а далі буде видно. Більшість паксів були наші рідні «заробітчани» і «жони та діти» з Італії, Іспанії, Греції тощо, вони й не зрозуміли про що мова, проте ті що зрозуміли – почали ганяти по салону і допитувати стюр, ті поводилися доволі спокійно, лише одну даму років 50ти мені особисто довелося трохи «заспокоїти», гиркнувши щоб сіла на місце і не робила паніки, відчуття були й так неприємні, проте вплинути на ситуацію можливості ж не було.
Над Мюнхеном ми покрутили кругів з 3 і потім доволі різко таки гепнули на посадкову, всі трохи розслабилися, стюра сказала що зараз прибудуть техніки і оглянуть літак, можливо полетимо на тому самому, проте капітан сказав виходити, просиділи ми в автобусі хвилин 40, потім нас підвезли 10 м до літака AVRO RJ85, який стояв поруч, ще хвилин 20 потримали перед ним і запустили.
Нова стюра сказала, що нам дуже повезло, бо ж літак мав летіти до Загреба. Зачекали ще перевантаження багажу і посунули на зліт. В середині цей незграбний зовні літак є таки містким і симпатичним, правда на зльоті його трохи поковбасило, нас знов годували – розморожений бутерброд – маленька «плетенка» з якимось соєвим паштетом була розморожена, і якщо вірити надписам могла зберігатися в мороженому стані до середини березня, що тут скажеш – симбіоз смакоти і наукового прогресу. Їсти мені її не хотілось, тут вже були всі напої, проте хотілося якнайскорше додому, у Львів летіли 1 год 10 хв, трохи гепнулись на посадці, запізнення склало 4 години.
У Львові нас зустрів швидкий пассконтроль і ... старі митники, яких я доволі давно не бачив, «пропиті синяки», хами і нахаби, одразу ж почали пресувати потенційних жертв тощо. Я то все швидко проскочив, а там мене підібрали друзі і ми помчали в місто.
Дорога назад 11.01 попри погодні прогнози теж відбулася, в хлівчику за 2 год до посадки не було де стати, народу було як на А330, на 2х стійках працювали дєвочки від «сервісу» австріяків, народ нервувався, дєвочкі також відверто хамили, питання-нафіг їх туди поставили, ящо вони не можуть толком друкувати посадкові на рейси з пересадками в США і Канаду. Я був не останній в черзі, очікування зайняло ... 1 год 20 хв.
За нами прилетів ще не заюзаний CRJ900 D-ACKС, я не знаю коли вони встигли всіх зареєструвати, проте бус підкотив вчасно, я сів в перший і народ доволі живо завалив літак, з 96 місць в літаку було зайнято 94, вільних було лише 2 бізнеси. В літаку «вуйки» повідомили що 2 дні транзитників в Італію не саджали, бо сегмент від Мюнхена не виконувався, полоса у Львові вже просто розсипається, вона вже не асфальтова, а якась щебенево-грунтова з болотом.
Перед відривом щось так шарахнуло, що я подумав про відбите шассі. Швидко пролізли крізь низьку хмарність і туман і завернули на Мюнхен, політ того разу тривав 1 год 25 хв, стюри обидві під 40, в хвостовій частині працювала фрау Опель, тобто це її справжнє прізвище, хавчик – легендарна канапка підвищеної придатності і напої, дітям давали якусь забавку і цукерки, в Мюнхені біля літака чекали 3 буси, нас всіх, як шпротів запхали в один, водій віз до терміналу гірше як дрова, пасконтроль пройшов швидко, більшість же паксів, до 80% були транзитники - почали штовхатися на секюріті чекі. Багаж чекали ми аж 25 хв в сумі. Взявши чумайдан я посунув в ресторанчик коротати час до поїзда, квиток був з 3 год запасом.
Ну і мій підсумок. Люфтганза Регіонал сильно відрізняється від власне Люфтганзи і за сервісом, і за станом бортів, загалом компанія взяла не той напрям розвитку, що не раз то гірше й гірше. Аеропорт Мюнхена в плані сервісу і зручності теж не клондайк, один доїзд 45-50 хв за 10 Є чого вартує, припускаю, що до Меммінгена шаттлом не набагато довше. Загалом все якось запутано і накручено, тут я фан портів типу Дюсселя, то «небо і земля». Львів же впевнено перетворюється на ту саму клоаку, якою він був років 3 тому. Хамство, бруд, свинство без надії на покращення, яка остаточно вмерла.
Но обслуживание и так ок 
Но явно было много трансферных...
