Нині, в епоху суворого контролю в аеропортах, явище безквиткових пасажирів в авіації стало практично неможливим. Без посадкового квитка люди просто не потраплять до зони вильоту. Однак, так було не завжди.
У середині XX століття, коли почався розквіт реактивної авіації, а місткість літаків та пасажиропотік зростали стрімкими темпами, зайці в літаках були не рідкісним явищем. Контролю безпеки тоді ще не було, а проводжающих пускали до літаків, як зараз допускають проводжаючих до поїздів.
Відомий канадський письменник Артур Хейлі досить докладно описав явище безквиткових пасажирів у своєму виробничому романі про роботу авіаційної галузі «Аеропорт». Книга вийшла у 1968 році і дозволяє отримати досить реалістичні уявлення про роботу авіації у той період, оскільки перед написанням роману Хейлі детально вивчав роботу галузі.
avianews.com відібрав найцікавіші факти з книги про авіаційних зайців.
Не афішуємо проблему та даємо зворотний квиток зайцям
Якщо зайців виявляли не в аеропорту вильоту, їх знімали з літака, оформляли їм зворотний квиток у початкову точку маршруту і відправляли як звичайних пасажирів — з наданням місця та їжі.
Авіакомпанії намагалися не афішувати проблему, щоб кількість безквиткових пасажирів не зростала, і брали провину за таке явище на себе. Логіка була така: якщо заяць пробрався в літак і полетів, значить його треба повернути назад.
Зайвий пасажир не привід для затримки
Перед вильотом стюардеси завжди перераховували кількість пасажирів, але вона могла не співпадати зі списком пасажирів. У результаті екіпаж мав вибір — затримати рейс на півгодини і перевірити у всіх пасажирів квитки або летіти.
Оскільки затримка рейсу могла призвести до зриву пересадок пасажирів та затримки наступних рейсів, які мав виконувати літак, на зайвого пасажира махали рукою та злітали. Затримка могла завдати більших фінансових збитків авіакомпанії, ніж потенційний дохід від безквиткового пасажиру.
Висаджували зайців у випадках, коли літак мав 100% завантаження, через що місць у салоні було менше, ніж пасажирів. Летіти стоячи навіть у середині XX століття в літаках не дозволялося.
Лайфхакі від зайців
Відсутність серйозного контролю в аеропортах у 1960-ті роки дозволяла пробратися на борт літака, проте для цього необхідно було застосувати кілька хитрощів.
Польоти з великих аеропортів гарантували більший шанс потрапити на борт авіалайнера без квитка через метушню, що панувала у величезних терміналах.
Як посадкові талони використовувалися конверти від авіаквитків. Порожній конверт можна було отримати безкоштовно в аеропорту, заповнити його, а потім пробратися в літак, дочекавшись метушні біля виходу на посадку.
Рейси з проміжними посадками гарантували більший шанс безкоштовного польоту. Вони гірше заповнювалися на відміну від далеких безпосадкових перельотів, а отже, завжди був шанс знайти вільне місце. Під час проміжної посадки можна було вдати, що спиш — тоді тебе не будили і не перевіряли квиток.
Потрапити в літак можна було як проводжаючий. Заєць міг заявити в останній момент перед вильотом, що йому необхідно попрощатися з донькою або віднести синові гаманець із грошима, який той забув взяти із собою.
Якщо літак робив проміжну посадку, зайти на борт можна було, представившись пасажиром, який забув свій квиток на борту літака.
У даний час подібні хитрощі викликають посмішку, проте не варто забувати, що суворі заходи авіаційної безпеки з’явилися пізніше. Хоча навіть зараз зустрічаються новини, коли пасажир помилково сів не в той літак і полетів у протилежному напрямку.
