Авіафорум - авіаційний форум

Того разу мені повезло набагато більше ніж багатьом паксам по всій Європі. Летів я з Цюріха до Львова через Варшаву 21.12. Погода обіцяла багато проблем, бо вранці в Цюріху валив сніг, температура була біля -2-0, проте в аеропорту ранкові рейси були відмінені лише в Рим та Лондон, решта паксів жваво реєструвалася і здавала багаж. Мені тут не повезло перший раз, бо мій «е-квиток» від Льота не мав ні «номера», ні інших реквізитів дл реєстрації онлайн чи на автоматі, паспорт зчитуватися також не хотів, то ж я пішов в чергу і чекав хвилин 15, і вже потім поплівся на всі контролі, замість Фоккера 100 Contact Air нам подали А-320 Swiss, 2002 року, вже доволі поюзаний в конпоновці 180 точно як Візз, тільки перші 4 ряди крісел булі названі «бізнесом» і відгороджені шторкою. Загалом паксів було чимало, яле я сидів в передостанньому ряду сам, запізнились з вильотом на годину – чекали в черзі на деайсинг, потім його дуже ретельно робили хвилин 15, потім порулили на зліт і не зупиняючись злетіли, загалом все було ніби ОК, проте «їжею» виявився одинокий круасан і напій на вибір – тут від бюджетників втікли недалеко, проте то був лише ранок.
За 1 год 40 хв почали сідати в Варшаві, там мело не на диво, і коли вже от-от мали торкнутися смуги літак заревів і ми пішли на друге коло, народ не на диво перелякавшись почав панікувати, проте капітан Клаудіо Тіціані  зразу вийшов на звязок і сказав що з полоси не прибрався борт, його до речі було видно і то був старезний Боїнг Белавіа з Мінська. З другого разу ми сіли і порулили через кучугури до своро гейту. Сам порт Варшави виявися доволі скромним з дуже спокійним трафіком і там снували – сиділи – лежали на підлозі – спали незлічені пакси. Загалом враження трохи сумне. Здивувало то, що з персоналу порту мінімум може говорити англійською чи німецькою, дістати якусь інформацію було жахливо важко, а ставлення їх і прикордонної варти до людей порівняно навіть зі Львовом – то була «жєсть». Ну зрештою я затупав до терміналу А, де не було впасти яблуку. Рейси на Одесу, Київ (Світу), Петербург, Софію, Чікаго, Торонто, Москву (АФ) затримувались не менше як на годину. Рим, Дюссель та Амстердам просто скасовано. Через годину прилетів Світівський боїнг, вийшло паксів 60, сіло десь в сумі 40, 8 з яких вперто шукали, оголошуючи по радіо разів 10, зрештою світ відчалив, потім Софія, Петербург, Москва. Нашу посадку оголосили з іншого гейту і на півгодини пізніше. Автобуси що підвозили нас до літака заслуговують фору від львівських, і ближчі до скотовоза за станом, під завірюхою по черзі заходиди в стааарезний ATR-72 «Єврольоту», яких там стояло 4 в ряд, в салоні було страшно брудно, запах міг вбити кого завгодно, деякі дюзи подачі повітря вирвані і заклеєні скотчем, а головне – то холод, стюарди були в пальто, шапках і рукавицях. Там також в хвості виявились місця бізнесу – то просто знущання. Дуже довго грузили багаж, двері в салон лишались відкриті, потім привезли чоловіка на візку і занесли в салон – заробітчанин мав травму хребта. І тихо сиділи. В мене скінчився терпець і я почав зачіпатися до стюарда в чому річ, чому ми не летимо, чого чекаємо і чому не можна включити опалення в літаку (на дворі було -13). Мене підтримало ще з десяток паксів особливо з дітьми, той щось побубнів але подзвонив в кабіну і опалення на 15 хв включили, пізніше зясувалося що ми чекаємо паксів з Торонто, Ванкувера та Чикаго, хоча частина торонтівських вже сиділа на місцях, за півгодини вони прибули, зайшли в літак і ми стішились що летимо, проте капітан сказав, що ми ще чекаємо на їх багаж, що зайняло ще 1.5 години… Коли я вже був годен потримати всіх тих панів за горло літак загудів і ми потихеньку почмихали до полоси, там чекали знов на деайсинг, який був значно скромніший за швейцарський, пропустили борт ВА на Лондон і за ним рванули. В польоті я згадав забуту романтику польоту на АН-24, запах керосину, проте вибору не було і страшенно хотілося вже накінець прибути додому. Від «неспеціальної їжі» в складі сендвіча з тунцем і напою я гонорово відмовився. Сіли ми у Львові о 16.30 практично перед з Тюркішами, австріяк вже збирався назад на Відень, можливо не стільки мороз як вітер проймав наскрізь, пасконтроль пройшли швидко, а от багажу ждали десь хвилин 20 – гружчики (всього 5) розривалися між 3 літаками, і коли привезли той багаж, то мали колір як їх комбінезони – насичений синій від холоду...
Одним словом фацит про Льот – з року в рік гірше й гірше, при наявності вибору краще уникати і Льоту, і Варшави... Хоча загалом мій улюблений варіант Цюріх-Дюссель-Дортмунд-Львів (AirBerlin+Wizz) навряд чи спрацював би – всі північно-західні німецькі порти та Амстердам залишались закриті...
По даних check-my-trip по дорозі назад мене чекають два Ембраєри Льоту, побачимо як воно буде там...

дякую. а рейс Свіссу був по код-шеру?
http://www.avianews.com/forum/viewtopic.php?f=15&t=554
проханн продублювати пост. Дякую ще раз

Що правда, то правда, що в LOT на атр72 бізнес в самому хвості.
Чомусь атр72 так спроектований, що на місці нормального бізнесу розташований багажний відсік
Відповідно на рівні гвинтів перші ряди ... ото кайф бізнесу там би був

Приколи з завантаженнями чемоданів з ORD/NYC/YYZ здається вічні ... сам кілька разів так чекав, і що найцікавіше, що половина "америки" зразу іде шукати в Lost&found свої чемодани по прильоту у Львів.

Не знаю як ZRH, а GVA на початку літа'09 була найдешевшою LH'ою в LWO, та й принаймі пєпєлаців не підсовують

Так то код-шер. Зазвичай перший рейс туди-назад виконує ContactAir на Фоккері (вони самі по собі нічого не продають, а тільки виконують рейси як підрядники Старальянсу з Берліна, Штуттгарта, Цюріха та Мюнхена), але очевидно в передріздвяний час Swiss вирішив покосити бабла і замінив 100 місний літак на 180 місний, вільних місць було біля 12, і всі - в останніх рядах...
Той ATR-72 тепер для мене являє собою щось типу "антилітака", то просто кошмар, до речі я й сидів в 10 ряду практично під крилом і кайфу в тому було мало. А про організацію роботи в Варшаві - ну невже для того, щоб перевантажити багаж 10 паксів з літака в літак треба 2 (!!!) години? Таке враження, що ті пані та панове з стійок в гейтах просто бавляться раціями переговорюючись між собою як малі діти, жодної інфомації і ні натяку на ввічлисть.
Для мене незрозуміло, чому затримувати один рейс на 2 години, коли через годину (фактично через 3.5 за графіком) після відльоту першого має стартувати наступний, в якому також є той пустий "бізнес"...

gast писав:Так то код-шер. Зазвичай перший рейс туди-назад виконує ContactAir на Фоккері (вони самі по собі нічого не продають, а тільки виконують рейси як підрядники Старальянсу з Берліна, Штуттгарта, Цюріха та Мюнхена), але очевидно в передріздвяний час Swiss вирішив покосити бабла і замінив 100 місний літак на 180 місний, вільних місць було біля 12, і всі - в останніх рядах...
Той ATR-72 тепер для мене являє собою щось типу "антилітака", то просто кошмар, до речі я й сидів в 10 ряду практично під крилом і кайфу в тому було мало. А про організацію роботи в Варшаві - ну невже для того, щоб перевантажити багаж 10 паксів з літака в літак треба 2 (!!!) години? Таке враження, що ті пані та панове з стійок в гейтах просто бавляться раціями переговорюючись між собою як малі діти, жодної інфомації і ні натяку на ввічлисть.
Для мене незрозуміло, чому затримувати один рейс на 2 години, коли через годину (фактично через 3.5 за графіком) після відльоту першого має стартувати наступний, в якому також є той пустий "бізнес"...

Я щось подібне пережив 18.12. Власне звернув увагу, як "ті пані та панове з стійок в гейтах просто бавляться раціями переговорюючись між собою як малі діти". Розмова була приблизно така: ну що? затримаємо ще на 20 хв. виліт? та затримаємо. І так 2 години. А доречі АТР був чистий і не смердючий. Такий самий чистий літак був 22.12. Може вони прибирають через день?

Хто їх там знає з їх графіком прибирання, можливо просто інший борт, якраз 21.12 я бачив там одночасно 4 борти ATR-72 в однаковій лівреї Єврольоту. Можливо інші були більш доглянуті.

Зворотня подорож зі Львова до Цюріха видалась більш приємною ніж подорож туди,
Не дивлячись на всі примхи погоди у Львові все літало, смуги і перон завзято чистили, навіть проводили деайсинг, машина з логотипом Льоту, реєстрацію і контролі пройшли швидко і без проблем. До речі з Києва прилетів Ембраєр 145 Дніпроавіа, паксів було чоловік 35, На Мюнхен також на CRJ-2 було паксів 40-50.
Зі Львова вилетіли з затримкою всього 15 хвилин на доволі новенькому Ембраєрі 175, котрий був заповнений повністю в економі і лишилося лише 3 місця «бізнесу», я сидів в 3 ряду одразу після нього. Літачок класний і зручний, стюардеси теж були доволі привітні, хавчик стандартний – сендвіч-булочка, гарячі і холодні напої, шоколадка. Все в порядку. В бізнесі подавали меню з тушеним мясом або рибою, салат, фрукти, напої і тд, стюра прям порхала над бізнес клієнтами, роздавала вино і цілий час стояла лише в тому відділені, решту салону обслуговували дві інші. Сіли в Варшаві вчасно, стюри ледь встигли прибрати сміття від ланчу. «Ворота» для прибуття паксів з нешенгену вразили своєю спартанською схемою, абсолютна більшість паксів, десь 90 % рванула до воріт переходу в термінал А, мені ж потрібен був гейт 5 без букв, і прикордонник доволі любязно пояснив мені, що то таки в терміналі В, то ж я пройшов контроль і пішов лазити по кафешках. В варшавських дюті фрі ціни значно вищі ніж навіть в магазинах Цюріха, дивно що багато хто ведеться на ці пастки. До літака дуже довго петляли автобусом, здалося він стоїть в самому далекому куті порту, до речі, автобуси що подають в терміналі В значно новіші і чистіші, ніж ті, що подаються в А до «наших рейсів». До Цюріха летів вже Ембраєр 145, в якому я поставив 2 гулі на голові, оскільки явно не вписувався по висоті, як і багато інших, я сидів в одинарному ряду на 8А, в літаку було нестримно гаряче, заповненість на 80%, запах в салоні стояв як на кухні ресторану, стюри розігрівали хавчик для бізнесу і той запах був таки трохи занадто тошнотворний, тип хавчику приблизно такий самий. Прибули на 5 хвилин раніше, перед посадкою добре потрусило, при заході на Цюріх, в небі було видно 5 інших літаків, що по колу на різних висотах заходили на посадку, один було навіть дуже чітко видно в світлі його ж ліхтарів, загалом відчуття було трішки моторошне… Одним словом якість подорожі Льотом суттєво залежить від типу літака та настрою стюр, принаймні частину ATRів пора в лом, Ембраєр 175 приємно здивував…