ZRH-VIE-KBP
Додано: 06 липня 2011, 19:08
Коротенький звіт про подорож ZRH-VIE-KBP і назад зі Свісс-Аустріан.
Редтікет був куплений за 2 місяці, 320 франків на сайті австріяків, сайт простий і зрозумілий. Зачекінився за добу до вильоту, на відміну від Люфтганзи чекін також на рейси партнерів проводиться на сайті австріяків. Виліт планувався о 7.10 то ж рано я собі не особливо спішив, прийшов на вокзал о 5.45 і сів на поїзд, що мав їхати 10 хв до аеропорту, проте не доїхавши 1 зупинки С-бан чмихнув і машиніст сказав про поломку, таких як я там було забито 4 вагони, я вже подумав, що полетять без мене, ледь заштовхнувся в наступний поїзд, який як на зло ледь волікся, одним словом в порту я опинився о 6.20, просто погнав на здачу багажу, там була черга, а автоматична машина не хотіла приймати мій багаж. На благо я підійшов до прийомки за 35 хвилин і мій багаж взяли, ну і далі все тривіально, перевірка безпеки і виліт вчасно, літак 15-літній А320 Свісса з тонкими кріслами, заповнення 90%, хавчик – круасан, напій, маленька шоколадка, крім того стюри продавали цигарки, парфуми, годинники – цілий журнал-каталог, до Відня прилетіли теж вчасно, трохи покрутив по порту, пройшов пассконтроль, дуже прискіпливу перевірку безпеки між шенгенською і нешенгенською частиною (терміналом С і В)і опинився в підвалі, звідкіля вилітають рейси на нешенген. Там 2 напівкруглих зали, розділених бруднуватими туалетами і дьютіком, в одному є кафешка. Взагалі місця малувато і темно як у підвалі. Перед посадкою дами з гейту снували між рядами крісел, вишукували паксів з «негабаритною ручною кладдю», просили переважити і переміряти, потім або просили задати в багаж як іншу одиницю, в кого дозволяла вага, в кого був перебор - те саме за доплату в 30 Є. Посадку почали аж за 40 хв до відльоту. Перший автобус заповнився швидко і нас повезли до старенького, теж років 12-15 А 319. Всілися швидко, я вже подумав що полетимо легко (все таки партнери МйАУ і АУА зараз пропонують 5!!! рейсів щодня, з яких тільки один на Фоккері 70, решта-мінімум 144 пакси). Після 20 хвилин очікування привезли ще бус паксів і виявилось що заповнення 100 в економі і до 90 в бізнесі, тобто 1 вільне місце. Біля мене сіла жіночка якій не просто було втиснутись в крісло, і решту дороги мені довелось сидіти в кріслі боком і ногами в прохід. Вилетіли майже вчасно, прилетіли на 5 хв пізніше, довго чекали на бус. На пассконтролі черги були до вхідних дверей, але я вчасно перемістився в вікно, яке відкрили додатково і чекав тільки чоловік 5. Багаж дістав зразу. На все про все хвилин 25. Митники сумку посвітили, але ніякої цікавості не виявили.
Назад прибув в борік заздалегідь, летів рейсом о 10.50, той що Фоккером. Перед польотом познайомився з нашим колегою E-145, з яким ми гарно поспілкувалися. В залі терміналу Ф було стовпотворіння МйАУшних паксів, закручена черга стояла до виходу, пізніше пригнали дівчат і працювало аж 14 стійок, всі на МйАУ. Типу "автомати" чекіну щезли, в куті біля останнього чекіну – кіоск преси. Сісти не було де, дехто хропів видно ще з ночі. Взагалі тісно і незручно, часо навіть стат ніде. Не дивлячись на роздруковані талони, дівчина не могла роздрукувати наліпку на багаж, попросила зробити сусідку, а
E 145 одразу дістав повідомлення, що принтер не працює. Крім того, вимагали показати картку майлз енд мо, як то я не заплатив повну ціну. Безпеку проконтролювали стандартно і зі сканером, на пассконтролі 2 вікна і великі черги, ще одна дама свісспорту впихнула переді мною без черги 5 дівчат підлітків без всяких емоцій і вибачень. На пероні біля Ф стояв мабуть весь флот МйАУ без 2х бортів – Франкфурта і першого Відня, я нарахував 11 плюс ваговоз, ще один борт рози, світівський і «рассійський» АНи 148, «Шахтар», дуже старий борт Дніпроавіа і прирулив наш Фоккер. Посадку почали вчасно, заповнення 90 в економі і 60 в бізнесі (4 з 10 місць були вільні). Фоккер 70 теж по замовчуванню не першої молодості, повнолітній і мабуть може купувати спиртне, оббивка крісел – тканина і самі крісла скрипучі і незручні. Полетіли вчасно, ніби політ був ОК, хавчик – мікроскопічний рогалик, до нього «паста»-намазка з майонезу з мясним привкусом, і мікро (мілілітрів 20) шоколадний мус та напої. 2 стюри працювали справно. Перед Віднем довго крутили, трясло доволі сильно – діло йшло до зливи. Автобусом завезли нас в нешенгенський приймальник, черги – як у боріку. Контроль безпеки в терміналах С - в кожного окремий, прямо перед залом на гейті. Працівники вперто не хотіли пускати нас, поки не полетів затриманий на годину рейс в Париж. Паксів що затримались настійливо по раз 5 просили присунути до гейту. Наш літак теж прибув пізніше хвилин на 15, під час затримки чемна дівчинка переконала мене пройти опитування про якість обслуговування в порту, запізнення й збереглося й до Цюріха. Борт був той же А320, хавчик – 50 мл ванільного морозива Мьовенпік, напої. На всіх сегментах окрім фоккера висувні монітори показували схему перельоту, карти, дані і інфо про міста за бортом.
Редтікет був куплений за 2 місяці, 320 франків на сайті австріяків, сайт простий і зрозумілий. Зачекінився за добу до вильоту, на відміну від Люфтганзи чекін також на рейси партнерів проводиться на сайті австріяків. Виліт планувався о 7.10 то ж рано я собі не особливо спішив, прийшов на вокзал о 5.45 і сів на поїзд, що мав їхати 10 хв до аеропорту, проте не доїхавши 1 зупинки С-бан чмихнув і машиніст сказав про поломку, таких як я там було забито 4 вагони, я вже подумав, що полетять без мене, ледь заштовхнувся в наступний поїзд, який як на зло ледь волікся, одним словом в порту я опинився о 6.20, просто погнав на здачу багажу, там була черга, а автоматична машина не хотіла приймати мій багаж. На благо я підійшов до прийомки за 35 хвилин і мій багаж взяли, ну і далі все тривіально, перевірка безпеки і виліт вчасно, літак 15-літній А320 Свісса з тонкими кріслами, заповнення 90%, хавчик – круасан, напій, маленька шоколадка, крім того стюри продавали цигарки, парфуми, годинники – цілий журнал-каталог, до Відня прилетіли теж вчасно, трохи покрутив по порту, пройшов пассконтроль, дуже прискіпливу перевірку безпеки між шенгенською і нешенгенською частиною (терміналом С і В)і опинився в підвалі, звідкіля вилітають рейси на нешенген. Там 2 напівкруглих зали, розділених бруднуватими туалетами і дьютіком, в одному є кафешка. Взагалі місця малувато і темно як у підвалі. Перед посадкою дами з гейту снували між рядами крісел, вишукували паксів з «негабаритною ручною кладдю», просили переважити і переміряти, потім або просили задати в багаж як іншу одиницю, в кого дозволяла вага, в кого був перебор - те саме за доплату в 30 Є. Посадку почали аж за 40 хв до відльоту. Перший автобус заповнився швидко і нас повезли до старенького, теж років 12-15 А 319. Всілися швидко, я вже подумав що полетимо легко (все таки партнери МйАУ і АУА зараз пропонують 5!!! рейсів щодня, з яких тільки один на Фоккері 70, решта-мінімум 144 пакси). Після 20 хвилин очікування привезли ще бус паксів і виявилось що заповнення 100 в економі і до 90 в бізнесі, тобто 1 вільне місце. Біля мене сіла жіночка якій не просто було втиснутись в крісло, і решту дороги мені довелось сидіти в кріслі боком і ногами в прохід. Вилетіли майже вчасно, прилетіли на 5 хв пізніше, довго чекали на бус. На пассконтролі черги були до вхідних дверей, але я вчасно перемістився в вікно, яке відкрили додатково і чекав тільки чоловік 5. Багаж дістав зразу. На все про все хвилин 25. Митники сумку посвітили, але ніякої цікавості не виявили.
Назад прибув в борік заздалегідь, летів рейсом о 10.50, той що Фоккером. Перед польотом познайомився з нашим колегою E-145, з яким ми гарно поспілкувалися. В залі терміналу Ф було стовпотворіння МйАУшних паксів, закручена черга стояла до виходу, пізніше пригнали дівчат і працювало аж 14 стійок, всі на МйАУ. Типу "автомати" чекіну щезли, в куті біля останнього чекіну – кіоск преси. Сісти не було де, дехто хропів видно ще з ночі. Взагалі тісно і незручно, часо навіть стат ніде. Не дивлячись на роздруковані талони, дівчина не могла роздрукувати наліпку на багаж, попросила зробити сусідку, а
E 145 одразу дістав повідомлення, що принтер не працює. Крім того, вимагали показати картку майлз енд мо, як то я не заплатив повну ціну. Безпеку проконтролювали стандартно і зі сканером, на пассконтролі 2 вікна і великі черги, ще одна дама свісспорту впихнула переді мною без черги 5 дівчат підлітків без всяких емоцій і вибачень. На пероні біля Ф стояв мабуть весь флот МйАУ без 2х бортів – Франкфурта і першого Відня, я нарахував 11 плюс ваговоз, ще один борт рози, світівський і «рассійський» АНи 148, «Шахтар», дуже старий борт Дніпроавіа і прирулив наш Фоккер. Посадку почали вчасно, заповнення 90 в економі і 60 в бізнесі (4 з 10 місць були вільні). Фоккер 70 теж по замовчуванню не першої молодості, повнолітній і мабуть може купувати спиртне, оббивка крісел – тканина і самі крісла скрипучі і незручні. Полетіли вчасно, ніби політ був ОК, хавчик – мікроскопічний рогалик, до нього «паста»-намазка з майонезу з мясним привкусом, і мікро (мілілітрів 20) шоколадний мус та напої. 2 стюри працювали справно. Перед Віднем довго крутили, трясло доволі сильно – діло йшло до зливи. Автобусом завезли нас в нешенгенський приймальник, черги – як у боріку. Контроль безпеки в терміналах С - в кожного окремий, прямо перед залом на гейті. Працівники вперто не хотіли пускати нас, поки не полетів затриманий на годину рейс в Париж. Паксів що затримались настійливо по раз 5 просили присунути до гейту. Наш літак теж прибув пізніше хвилин на 15, під час затримки чемна дівчинка переконала мене пройти опитування про якість обслуговування в порту, запізнення й збереглося й до Цюріха. Борт був той же А320, хавчик – 50 мл ванільного морозива Мьовенпік, напої. На всіх сегментах окрім фоккера висувні монітори показували схему перельоту, карти, дані і інфо про міста за бортом.