Лісабон – Салвадор - Ріо де Жанейро - Ліма - Кузко
Додано: 30 квітня 2014, 05:07
Давно збирався написати цей огляд подорожі (точніше авіаподорожей), нарешті знайшовся час та привід. Подорож відбулася півроку тому за маршрутом Лісабон – Салвадор (Sata Air Açores) - Ріо де Жанейро (VoeGol) – Ліма (Avianca/TACA) – Кузко (Peruvian Airlines) – і так само в зворотньому напрямку. Тут буду викладати частинами, одразу додаючи розповідь про зворотній напрямок, хоч вона і відбулась, в випадку з Салвадором, майже через місяць (і шість інших перельотів), а оскільки Бразилія на той час активно готувалась до ЧС 2014, то аеропорт Салвадору за цей час капітально перекроїли (в плані доступу до приміщень через реконструкцію).
Отже перший (і останній) переліт – Лісабон – Салвадор – Лісабон (LIS-SSA) від авіакомпанії SATA Air Açores (португальська а\к з Азорських островів). Квитки взяв за півтора місяці до подорожі завдяки акції на локальному Groupon - 499€ + 40€… Була фіксована ціна на будь-яку дату до 26 жовтня. Як виявилось після повернення до Португалії – розпродавали квитки через закриття маршруту. Зараз Сата літає лише між азорськими островами і континентальною Португалією та до США і Канади. Салвадор був єдиним бразильським напрямком, мабуть згорнули через високу конкуренцію локального TAP’а, який безумовно має бути лідером по польотам між Європою та Бразилією, літаючи до 11 (!) міст останньої + до 3 інших міст Пд. Америки.
До лісабонського аеропорту можна легко дістатись на метро (або міським автобусом), але через збори відкладені на останній момент довелось скористатись таксі.
Прибув в аеропорт за 1:40 до відльоту. Зробив електронний чекін, але не роздруковував. Ліміт багажу використав менш ніж на половину (ліміт - 2 сумки по 23кг). Черги переді мною майже не було. Після проходження контролю на авіабезпеку неабияк здивував головний хол лісабонського аеропорту який, як виявилось, за півроку повністю перебудували. Раніше він був з низькою стелею, а зробили величезну простору залу... взагалі аеропорт мене залишив з широко розплющеними очима, оскільки за такий короткий час був проведений вражаючий об'єм робіт... Стало дуже просторо, багато нових магазинів (брендових одягу, на кшталт Mango, Zara, etc., з’явився FNAC), посеред холу досить велика зона очікування. Окрім головного холлу повністю переробили прикордонний контроль та схему руху до зони міжнародних відправлень - раніше там був вузенький коридорчик, зараз просто гігантська зала з Н-ною кількістю кабінок прикордонного контролю та турнікетами для самостійного проходження кордону. Ні в кого ніяких питань про те чи треба громадянам України віза до Бразилії, чи ні, не виникало ) Посадка пройшла спокійно, літак A-310 (CS-TGU). Злетіли с запізненням у 6 хвилин. Салон чистий та охайний, компоновка 2-3-2, але явно не першої свіжості – як виявилось випуску 07/02/1991, до 99го літав у південно-африканських авіаліній. Наповнюваність – думаю ледь дотягувало до 30%.. перші ряди після бізнесу були щільно зайняти, а далі і до кінця салону – лише бокові ряди (по 2 місця, зайняті через один одним пасажиром), середні були майже спорожнілі. Я сидів сам біля вікна ) На кожному сидінні вже були ковдра та подушка.
Десь через півтори години польоту (до слова – всього летіти 8 годин) принесли обід (див. фото): рис з кур’ячим філе, яйце, бекон, булочка, з солодкого – місцеве «тістечко». Напої пропонували три рази, після чого залишили безлімітний «бар» у хвостовій частині.
Після обіду не-громадянам Бразилії екіпаж роздав міграційні картки та митні декларації. Нічого особливого, стандартні питання.
Пілот кілька разів виходив на зв’язок, через чотири години польоту звернув увагу на те що пролітали над островами Cabo Verde.
З системи розваг – була інформація про польот та фільми, але при цьому було лише 4 екрани, в центральному ряду. Здається було кілька музичних каналів, але я слухав свою музику ). На шосту годину польоту дісталися екватора, тоді ж принесли ланч, це був пів-багетний бутерброд з фруктовим салатом та чаєм\кавою.
По прильоту в Салвадор повинно було бути 18 годин за місцевим часом, і я від початку польоту сподівався пофоткати передзахідне місто, але протупив, забув що на екваторі захід майже в однаковий час на протязі року – як результат Бразилію я зустрів вже вночі )
Аеропорт одразу зустрів провінційною атмосферою, по прильоту фото не робив. Пам’ятаю плитку «soviet style» та задрипані (майже Чоп-стайл) стійки прикордонного контролю. Ніяких питань ніхто не робив, забрали міграційну картку, вліпили штамп і Bem-vindo ao Brasil. По виходу в залу прибуття пішов подивитись місцевий аеропортовний обмінний курс (виявився трохи дорожчим за той що видавав google, та дешевшим ніж у лісабонському аеропорту), в результаті вигідно продав сто євро місцевому діду-мєнялі який орудував під обмінним пунктом )
Вихід з аеропорту не дуже юзер-френдлі – навпроти паркінг, ведуться роботи по відновлення аеропорта, та був якийсь знак типу «автобус до міста за рогом».. Проекспериментував з таксистами – запитав де тут автобус, ну а вони звісно захотіли мене розвести та відморозились. Врешті-решт чувак з аеропортової охорони пояснив що зупинка зовсім поряд, треба лише пройти повз паркінг.
За рогом мене зустріла тимчасова автобусна зупинка з дерев’яним навісом та галасливою юрбою ) автобус до центру міста коштував менше одного євро (десь 1,75 реали, 3 реали = 1€). Такий звичайний поюзаний міський автобус, зі звірячим турнікєтом, але з двома поличками для габаритного багажу. Подорож до центру міста (Pelourinho) зайняла приблизно годину і 20-30 хвилин.
Ввечері зроблю пост про подорож назад, з описом аеропорту Салвадора.
Отже перший (і останній) переліт – Лісабон – Салвадор – Лісабон (LIS-SSA) від авіакомпанії SATA Air Açores (португальська а\к з Азорських островів). Квитки взяв за півтора місяці до подорожі завдяки акції на локальному Groupon - 499€ + 40€… Була фіксована ціна на будь-яку дату до 26 жовтня. Як виявилось після повернення до Португалії – розпродавали квитки через закриття маршруту. Зараз Сата літає лише між азорськими островами і континентальною Португалією та до США і Канади. Салвадор був єдиним бразильським напрямком, мабуть згорнули через високу конкуренцію локального TAP’а, який безумовно має бути лідером по польотам між Європою та Бразилією, літаючи до 11 (!) міст останньої + до 3 інших міст Пд. Америки.
До лісабонського аеропорту можна легко дістатись на метро (або міським автобусом), але через збори відкладені на останній момент довелось скористатись таксі.
Прибув в аеропорт за 1:40 до відльоту. Зробив електронний чекін, але не роздруковував. Ліміт багажу використав менш ніж на половину (ліміт - 2 сумки по 23кг). Черги переді мною майже не було. Після проходження контролю на авіабезпеку неабияк здивував головний хол лісабонського аеропорту який, як виявилось, за півроку повністю перебудували. Раніше він був з низькою стелею, а зробили величезну простору залу... взагалі аеропорт мене залишив з широко розплющеними очима, оскільки за такий короткий час був проведений вражаючий об'єм робіт... Стало дуже просторо, багато нових магазинів (брендових одягу, на кшталт Mango, Zara, etc., з’явився FNAC), посеред холу досить велика зона очікування. Окрім головного холлу повністю переробили прикордонний контроль та схему руху до зони міжнародних відправлень - раніше там був вузенький коридорчик, зараз просто гігантська зала з Н-ною кількістю кабінок прикордонного контролю та турнікетами для самостійного проходження кордону. Ні в кого ніяких питань про те чи треба громадянам України віза до Бразилії, чи ні, не виникало ) Посадка пройшла спокійно, літак A-310 (CS-TGU). Злетіли с запізненням у 6 хвилин. Салон чистий та охайний, компоновка 2-3-2, але явно не першої свіжості – як виявилось випуску 07/02/1991, до 99го літав у південно-африканських авіаліній. Наповнюваність – думаю ледь дотягувало до 30%.. перші ряди після бізнесу були щільно зайняти, а далі і до кінця салону – лише бокові ряди (по 2 місця, зайняті через один одним пасажиром), середні були майже спорожнілі. Я сидів сам біля вікна ) На кожному сидінні вже були ковдра та подушка.
Десь через півтори години польоту (до слова – всього летіти 8 годин) принесли обід (див. фото): рис з кур’ячим філе, яйце, бекон, булочка, з солодкого – місцеве «тістечко». Напої пропонували три рази, після чого залишили безлімітний «бар» у хвостовій частині.
Після обіду не-громадянам Бразилії екіпаж роздав міграційні картки та митні декларації. Нічого особливого, стандартні питання.
Пілот кілька разів виходив на зв’язок, через чотири години польоту звернув увагу на те що пролітали над островами Cabo Verde.
З системи розваг – була інформація про польот та фільми, але при цьому було лише 4 екрани, в центральному ряду. Здається було кілька музичних каналів, але я слухав свою музику ). На шосту годину польоту дісталися екватора, тоді ж принесли ланч, це був пів-багетний бутерброд з фруктовим салатом та чаєм\кавою.
По прильоту в Салвадор повинно було бути 18 годин за місцевим часом, і я від початку польоту сподівався пофоткати передзахідне місто, але протупив, забув що на екваторі захід майже в однаковий час на протязі року – як результат Бразилію я зустрів вже вночі )
Аеропорт одразу зустрів провінційною атмосферою, по прильоту фото не робив. Пам’ятаю плитку «soviet style» та задрипані (майже Чоп-стайл) стійки прикордонного контролю. Ніяких питань ніхто не робив, забрали міграційну картку, вліпили штамп і Bem-vindo ao Brasil. По виходу в залу прибуття пішов подивитись місцевий аеропортовний обмінний курс (виявився трохи дорожчим за той що видавав google, та дешевшим ніж у лісабонському аеропорту), в результаті вигідно продав сто євро місцевому діду-мєнялі який орудував під обмінним пунктом )
Вихід з аеропорту не дуже юзер-френдлі – навпроти паркінг, ведуться роботи по відновлення аеропорта, та був якийсь знак типу «автобус до міста за рогом».. Проекспериментував з таксистами – запитав де тут автобус, ну а вони звісно захотіли мене розвести та відморозились. Врешті-решт чувак з аеропортової охорони пояснив що зупинка зовсім поряд, треба лише пройти повз паркінг.
За рогом мене зустріла тимчасова автобусна зупинка з дерев’яним навісом та галасливою юрбою ) автобус до центру міста коштував менше одного євро (десь 1,75 реали, 3 реали = 1€). Такий звичайний поюзаний міський автобус, зі звірячим турнікєтом, але з двома поличками для габаритного багажу. Подорож до центру міста (Pelourinho) зайняла приблизно годину і 20-30 хвилин.
Ввечері зроблю пост про подорож назад, з описом аеропорту Салвадора.