Alександр писав:Igoresha, мобилизация должна проводиться с умом, подкладывая под нее идеологию определенную. Какая сейчас идеология? Давайте защитим Украину от Путина. Пересичный украинец смотрит: кого защищать? Во Львове Путина нету, в Киеве нету, в Харькове нету. Есть в Крыму - так население вроде радо и счастливо. Есть в Донбассе - так они сами к Путину хотят, чего их защищать?
Олександре, ви знов на ті ж граблі ступаєте.
Для Москви це не перша війна проти України протягом останніх як мінімум 300-т років. Операція з Криму і Донбасу планувалася як мінімум з 2008-го року. А сама гром. організація "Донецька Республіка" з'явилась одразу після Помаранчевої революції. Війну Москви та Києва передбачали усі повоєнні мислителі національної політичної думки в еміграції, а згодом і вже в постсовєтській Україні.
Мета Кремля на цьому рівні світового конфлікту полягає у знищенні української держави та винищенню українців, силовій інтеграції у так званий "руССкій мір". Для них українці були і є ніким і нічим. "Смєшниє хахли со смєшной мовай і нєзалєжністю."
Володіння Україною для Кремля є альфа і омегою їхньої спотвореної імперської геополітики. Щоразу, як Україна поставала до свободи, відбувалася війна. Незалежна Україна є для московської імперії загрозою для існування, оскільки вона (Україна) має під собою здорове історичне і культурне підґрунття, а отже може претендувати на подальше лідерство в регіоні.
Без України-Руси у колонізованому стані сама «Великоросія» вироджується в московсько-ординську автократію без перспектив на розвиток. А головне — рубиться та тоненька культурна й історична мотузочка (яку сучасна РФ з якогось дива вважає товстим морським канатом), що пов'язує Московію з Україною-Руссю та її спадщиною. Автократія, котра замішана на уривках культури Русі та фіно-угорських народів (за повного заперечення останнього) з державним світоглядом варварських часів Орди та анахронічної візантійщини, буде позбавлена культурного базису.
Для Москви стандартною рисою її політики протягом століть щодо України було а) повне знищення історичної пам'яті українства; б) нівелювання української культури та мови до маргінального рівня, як-от, "відсталої культури селюків", виривання мови і культури українців з світового культурного дискурсу (що б'є по Україні досі) та в) психологічна зав'язка українців на собі, на Москві, позбавлення їх психологічної можливості відчути себе по-іншому і в іншому місці, окрім Росії. Всі три шляхи ведуть до очевидного малоросійства та провінційщини ("провансальства" за Д. Донцовим).
Сьогоднішня війна є народною, оскільки народ воює і народ же забезпечує, а неповоротлива державна машина цьому тільки заважає. Воює народ не за Порошенка, і не за державний механізм, який геть прогнив, а
за Україну, за майбутнє та прогрес. Совково-імперські мірила "за царя/вождя" в Україні не працюють. В цьому і є ключова різниця.
Alександр писав:
Что такое народная война? Война становится народной, когда есть риск выживания этого народа и конкретно каждой семьи в частности. Так было в 1812, так было в 1941. Притянуть за уши Путина сюда не получается совсем.
Тут не журналистов нужно сажать, а в зеркало смотреть
Наполеонівська війна не ставила собі за мету ліквідацію народу у тодішній імперсько-російській інтерпретації.
